Загадки та таємниці Стародавнього Єгипту. Частина ІІІ. Фіви «стовратні».
Продовження статті «Загадки та таємниці Стародавнього Єгипту. Слідами високорозвинених цивілізацій».
ФІВИ «СТОВРАТНІ»
Фіви (Луксор) – одне із сакральних місць Стародавнього Єгипту – це місто живих та місто мертвих. Назва Фів — Но-Аммона — столиці Стародавнього Єгипту починається з трансцендентного числа Фі — величини обчислення пропорцій — 1,618… Фіви — це таїнство пропорцій Золотого перетину, що втілює принцип краси та гармонії.
Фіви були столицею Уасета – IV нома Верхнього Єгипту. Столицею всього Єгипту це місто стало за часів XI династії. Уасет, який у Біблії згадується під ім’ям Але, греки називали «Стовратні Фіви».
Фіви розкинулися на двох берегах Нілу. Один берег був житлом живих, а інший — житлом мертвих. На східному березі стародавня столиця Єгипту ділилася каналом на дві частини: на півдні згодом народилося місто Луксор, на півночі — село Карнак.
На східному березі Нілу було споруджено два грандіозні храми: Луксорський Храм, який носив у давнину ім’я «Храм Людства» і Карнакський – «Храм літописів», сполучені алеями сфінксів.
Карнакський храм — одна з найбільших архітектурних будівель стародавнього світу. Комплекс Карнакського храму включає будови, що зводилися протягом кількох століть багатьма фараонами. У Карнакський храмовий комплекс входить 33 різних храми та зали.
Найвражаюче місце в Карнакському храмі — Великий гіпостильний зал із 144 колонами, зведений при фараонах XIX династії Сеті I та Рамсесі II. Колонний зал — справжній ліс, покритих барельєфами могутніх стовпів. Колись вони підпирали велетенське зведення, на плоских вершинах будь-якої з цих колон могли б розміститися по п’ятдесят чоловік.
Колони колись були покриті чудовими рельєфами та оздоблені аркушами золота. Навіть у наші дні, коли від золота не залишилося і сліду, а потьмянілі фарби збереглися лише на деяких капітелях колон, Великий гіпостильний зал справляє незабутнє враження.
Великий гіпостильний зал є одним із шедеврів світової архітектури, найбільшим у світі залом із кам’яним перекриттям. Дах, що не зберігся до наших днів, підтримувався за допомогою 134 колон по 16 рядів; 2 середніх ряди вище за інші (10 метрів у колі та 24 метри у висоту). 12 центральних колон по 6 у два ряди висотою понад 20 м увінчані капітелями у вигляді розкритих квіток лотоса.
Від початку земної історії, після царювання богів у Єгипті, фараонів було 134 — священне число, що означає мовою жреців Єгипту «видимий світ». Карнакський храм представляв своєрідний лабіринт часу. Число 134 було ключем до «воріт видимого світу» або «ключем до реальності».
Складно уявити які механізми та технології застосовувалися стародавніми будівельниками понад три тисячоліття тому при зведенні колон гіпостильного залу, як їх встановлювали та якими інструментами шліфували каміння, щоб створити бочкоподібні поверхні!? Та ще вгорі колони – «Бутон лотоса»! Чи могли це створити будівельники Нового Царства?
Те, що можна побачити в Карнакському храмі, вражає, дивує та спантеличує. Наприклад, незвичайний дверний отвір, одвірок якого висічений із цільного гранітного моноліту і відполірований. Цікаво, що на гравюрі з малюнка Жан-Франсуа Шампольона, зробленого ним під час експедицій до Єгипту та Нубію у 1828-1829 роках, цей дверний отвір із граніту вже позначений.
До наших днів зберігся один із обелісків Хатшепсут заввишки близько 30 метрів. Як свідчать записи на стародавніх папірусах, обеліски виготовляли в каменоломні поблизу Асуана, а їхнє транспортування з кар’єру займало понад півроку. На наше питання про технологію встановлення обелісків у Карнаці, гід намалював на піску розлив Нілу та будівельні риштування. 
Альтернативні історики висувають гіпотезу про те, що обеліски були споруджені «богами» (за термінологією стародавніх єгиптян) ще в додинастичний період, а архітектори вирізали на них картуші фараонів вже в період Нового Царства.
З південного боку до Карнакського храму примикає Священне озеро, на його березі височить гранітна колона з величезним жуком—скарабеєм з червоного граніту на вершині. У давнину озеро служило для містерій, по ньому плив золотий човен Амона та човни його почту.
Одна з легенд свідчить, що колона з жуком-скарабеєм — стародавній годинник, що відміряє час нашого світу. Повільно, по міліметру на рік йде колона під землю, і коли зникне священний скарабей — символ Амона-Ра, що відроджується, настане кінець світу.
Єгипетські артефакти, немов чарівні скриньки, зберігають у собі щось, що можна побачити, але пояснити ніяк не можна.
Продовження у статті Загадки та таємниці Стародавнього Єгипту. Частина IV. Долина царів. Луксор
