Майбутнє може впливати на минуле.
Аліса: «Але завтра колись буде сьогодні?»
Біла Королева: Ні, ніколи! Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися вранці і сказати: «Ну, ось зараз, нарешті, завтра? Просто ти не звикла жити у зворотний бік…
Одне добре, пам’ятаєш при цьому і минуле та майбутнє!»
Принцип причинності у найпростішому формулюванні свідчить, що подія у минулому може спричинити подію у майбутньому. Однак деякі фізики вважають, що у квантовому світі майбутнє може впливати на минуле.
Квантовий світ влаштований набагато складніше, ніж ми собі уявляли. Цей світ часток живе за своїми правилами, існуючи постійно у всіх вимірах. Саме розуміння устрою квантового світу і уможливлює створення машини часу на рівні математичних обчислень.
«Світ навколо нас є найтоншою матерією, де абсолютно все пов’язано між собою і впливає один на одного з минулого в майбутнє і навпаки».
Якір Ааронов – ізраїльський фізик-теоретик, лауреат Ротшильдівської премії з фізики.
Ізраїльські фізики з Єврейського університету в Єрусалимі довели можливість квантової заплутаності двох фотонів не лише у просторі, а й у часі. Як відомо, квантова теорія має на увазі можливість знаходження двох і більше частинок на відстані в стані квантової сплутаності.
Квантова сплутаність (термін, введений Шредінгером) — це ситуація, коли дві або кілька частинок описуються одним квантовим станом, тобто якщо щось відбувається з однією з частинок, це одночасно торкається і всіх інших частинок.
Фізики реалізували практично парадокс, описаний Ашером Пересом. Суть парадоксу полягає в тому, що на стан заплутаних частинок «впливають» рішення з майбутнього.
Суть досліду: У жодному з етапів досліду дві частки не існували одночасно. Стан першої частки було виміряно ще до того, як з’явилася друга частка пов’язана з першою. Незважаючи на це, вчені довели, що фотони виявили всі ознаки квантової заплутаності. Таким чином, коли вимірюється перший фотон, змінюється фізичний стан другого фотона у майбутньому, котрий ще не існує. І відповідно, вимірюючи стан другого фотона, змінюється фізичний стан першого фотона у минулому, який вже не існує.
Вся наша реальність – це абстракція, доведена експериментами вчених, коли частки в минулому змінювалися залежно від їхнього спостереження та вимірювання в майбутньому. Поки вони не були виміряні, їхня «реальність» залишалася гнучкою.
Дослідження довели, що вимір вирішує все. На квантовому рівні реальність не існує, якщо ви її не бачите.
Автори дослідження стверджують, що якщо розглядати наш світ у деталях, а не на рівні всього Всесвіту, то розрахунки говорять про те, що в теперішню мить квантова система впливає на цю ж систему у минулому. Закон причинності працює як у прямому (минуле впливає на майбутнє) так і в протилежному напрямі (майбутнє впливає на минуле). Неймовірно!
Якір Ааронов висунув твердження, згідно з яким у квантовій системі існує пара хвильових функцій. Одна з функцій описує існуючу систему у прямому напрямку (ми звикли, що із сьогодення витікає майбутнє), а інша функція описує зворотний напрямок (це те, що не вкладається в голові – вплив майбутнього на минуле).
Експерименти вчених довели, що те, що відбувається в майбутньому, може вплинути на минуле.
З вчення Агні-Йоги відомо, що майбутнє дуже пластичне і терміни його подій можуть значно коливатися в залежності від стану свідомості людей та їхньої волі. Щоразу, коли ми щось робимо, про щось думаємо чи щось відчуваємо, ми надсилаємо відповідну інформацію у своє можливе майбутнє. Чим більше ми усвідомлюємо майбутнє, тим більше можемо, використовуючи своє розуміння, намір та дії, перепрограмувати свої нинішнє та майбутнє життя.
Відповідно до квантової механіки, ми не просто зовнішні спостерігачі Всесвіту. Минуле, сьогодення та майбутнє визначаються нашою свідомістю, а не Всесвітом. Наша свідомість справді створює нашу власну реальність. Наш мозок — це машина часу, яка може переміщатися в минуле, майбутнє та паралельні світи. Можливо, ми проживаємо одночасно тисячі життів у тисячах різних епох минулого та майбутнього?
«Час – це рух, який людина розділила на минуле, сьогодення та майбутнє. І доти, доки він розділятиме час, він завжди перебуватиме у конфлікті».
У статті використані фото картин Vladimir Kush
