Містичні та моторошні історії Києва.

Київ — це унікальне місто з тисячолітньою історією, де гармонійно співіснують золоті куполи православних святинь та храмів з місцями, які оповиті містичними історіями, знаками та легендами.

З давніх часів Київ славиться таємничими місцями, що мають сумнівну історію, назву яких бояться промовляти вголос, місцями, про які ходять моторошні легенди. Про те, що Київ – місто містичне, писали як київські історики, так і генії літератури.

Моторошні історії стародавнього Києва пов’язані з таємничими місцями, такими як Замкова гора, Лиса гора, Байкове кладовище, Будинок з химерами, Замок Річарда.

Замкова гора

Замкова гора — Хоривиця — історична місцевість Києва, місце колишнього розташування Київського замку. За даними археологічних досліджень, гора була заселена ще наприкінці ІІІ тисячоліття до н. е.

Декотрі вчені вважають, що до того, як полянський князь Кий збудував на Старокиївській горі укріплення, що започаткувало Київ, його резиденція містилася на Замковій горі. У ІХ—Х століттях тут був заміський князівський палац.

Вважається, що Замкова гора — це одна з трьох гір на яких був заснований Київ. Деякі дослідники ототожнюють її з Хоревицею, де нібито жив один із легендарних засновників Києва — Хорив.

Замкова гора – одне з найзагадковіших місць Києва, овіяне ореолом таємниці та містики, це одна з найбільш відомих та популярних київських Лисих гір. Замкова гора друга в топі після Лисої гори на Видубичах.

За повір’ями, на Лисі гори Києва з самої давнини зліталися на свої шабаші відьми з усієї України. Тут вони приносили жертви, танцювали та брали участь в оргіях.

Кияни не радять ходити на гору поодинці або вночі, бо тут часто бачать привидів. Легенди розповідають про похованих на цвинтарі чотирьох чорниць, душі яких й сьогодні не знають спокою. Їх привиди лякають туристів на вершині гори.

Лиса гора. Видубичі

Лиса гора — історична місцевість та пагорб у Києві, одна з 5 (чи навіть 7) київських містичних «Лисих гір». В результаті археологічної розвідки на північно-східному мисі Лисої гори було знайдено археологічну пам’ятку часів трипільської культури.

За думкою деяких авторів, народи, що населяли українську землю — скіфи, кіммерійці, слов’яни, — здавна використовували Лису гору як містичне місце. Гора була прикрашена вівтарем та статуями, що мали ритуальне значення, її здавна обрали для себе жреці давніх слов’ян — волхви, маги та чарівники…

У підземеллях вони зберігали священні книги та дорогоцінні реліквії. За повір’ями, коли князь Володимир Святославич здійснив реформу язичництва в 980 році, а після виступів проти неї прийняв державною релігією християнство, волхви повстали проти цього, і біля 300 з них спалили себе на Лисій горі. З тих пір на Лисій горі постійно відбуваються дивні речі. А в ніч на 1 травня на пагорбі збираються прихильники нечистої сили.

Ще за часів Київській Русі на Лисій горі стояв великий дерев’яний ідол язичницького бога Перуна, який князь Володимир у 988 році наказав скинути до Дніпра. Скинутий з Володимирської гірки ідол Перуна, пропливши Дніпром, випірнув біля підніжжя цієї гори, де і залишився.

За легендами, відьми зліталися на нічні шабаші на Лису гору. За словами авторки роману «Київські відьми» Лади Лузіної, «відьми здійснюють тут шабаш три рази на рік: у Вальпургієву ніч (30 квітня), у Петрів день (29 червня) та на Івана Купала (7 липня). Але саме канун 1 травня вважається Міжнародним днем відьом».

Байкове кладовище

Байкове кладовище — один із найстаріших некрополів, що зберігся у Києві. Засноване у 1834 році, кладовище стало місцем поховання представників різних конфесій. Тут спочивають: Леся Українка, Михайло Грушевський, Ігор Шамо, Панас Саксаганський… Кожне поховання тут має свою історію, що межує з легендою.

Байкове кладовище — це справжній осередок міських легенд, містичних історій і архітектурної магії. Місцеві мешканці та дослідники розповідають про моторошні крики, що лунають із розграбованих склепів, на території кладовища іноді бачать привидів. За деякими свідченнями, окультисти проводять тут ритуали.

Склепи, збудовані архітекторами Владиславом Городецьким та  Володимиром Ніколаєвим мають настільки химерний вигляд, що здаються порталами в інші світи.

Будинок з химерами

Будинок з химерами, що розташований на вулиці Банковій, – це вражаючий фантазією шедевр архітектора Владислава Городецького — головна архітектурна споруда раннього неоготичного стилю Києва.

Свою назву отримав завдяки скульптурним прикрасам, тематика яких — тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, міфічні істоти. А оскільки з особою самого Городецького пов’язані кілька легенд, то Будинок з Химерами також оповитий містичною аурою.

Найпоширенішою серед них є легенда, за якою донька архітектора Владислава Городецького втопилася у Дніпрі через нещасне кохання. Схиблений від горя батько побудував на честь доньки цей будинок, убранство якого символізувало б підводне царство.

Також існує думка, що перед тим як покинути будинок, Городецький наклав на нього прокляття. Нібито всі мешканці особняка будуть нещасливі, і лише нащадки Городецького зможуть безперешкодно уживатися з химерами. Проте, як там було насправді, достеменно невідомо.

Замок Річарда

«Замок Річарда — Левове серце» — опоетизована назва будинку № 15 на Андріївському узвозі —  спорудженого в стилі англійської готики. Названий киянами на честь англійського короля Річарда I Левове Серце, героя роману Вальтера Скотта «Айвенго».

Будинок у вигляді старовинного замку стоїть на мальовничому і складному рельєфі літописної гори Уздихальниці нижче від Андріївської церкви. Монументальні фасади будівлі оздоблено архітектурними елементами, характерними для середньовічних фортець та замків.

«Замок Річарда — Левове Серце» оповитий міфами та легендами, котрі перетворили історію будівлі на загадки та таємницю. Замок завжди вважали містичним місцем. З самого початку будівництва й донині про нього ходить величезна кількість легенд і переказів.

Відомо, що «Замок Річарда» будували у 1902–1904 роках за власний кошт київського купця і промисловця Дмитра Орлова. Орлов мріяв стати спадковим почесним громадянином Києва і розраховував заслужити це звання незвичайним химерним будинком в самому серці старого міста.

Але збутися мрії не судилося, в 1908 році купець збанкрутував і будинок заклав, в 1911 його вбили, овдовіла дружина Орлова, аби розрахуватися з боргами, якнайшвидше продала будинок на аукціоні.

Заробити капітал на будинку хотів і його наступний власник. Та в будівлі почали відбуватися дивні речі — ходили чутки про жахливі завивання, крики та стогони. Ночами господарі чули кроки й плач дітей. Складалося враження, що будинок просто переповнений нечистою силою. Будинок стали вважати проклятим.

Довгий час Замок Річарда називали «Будинком із привидами». Кажуть, що в замку на Андріївському узвозі оселилася нечиста сила, яка мешкає там й досі. Чутки були викликані моторошними звуками в пічних та вентиляційних трубах, які виникали щоразу, як піднімався вітер. Від цього «Замок Річарда» ще називають «дім, що плаче». Будинок не позбувся своєї містичної аури дотепер, майже чверть століття цей красень стоїть порожній.

Містичні та моторошні історії, пов’язані з Києвом, підкреслюють, що, як і багато інших великих міст, столиця України має свої унікальні таємниці, які роблять її особливою.

Стародавній Київ сповнений містики. Столиця вабить історією і таємничістю. Декілька Лисих гір, легенди про відьом та чаклунів, давні містичні перекази – все це вказує на те, що Київ – місто з надзвичайно сильною енергетикою.