Скельний монастир Панагія Сумела — «небесна обитель».
Серед гірських схилів Понту, неподалік від Трабзона в Туреччині, височіє один із найзагадковіших християнських монастирів — Панагія Сумела. Його будівлі немов виростають зі скелі, створюючи враження, що монастир завис між небом і землею.
Панагія Сумела — один із найвражаючих православних монастирів світу, висічений у скелі над долиною Алтиндере. Монастир заснований наприкінці IV ст., його заснування приписується Святому Варнаві у період 375 — 395 роки, а відновлення Святому Софронію після руйнівного набігу агарян (арабів) у VI столітті.
Заснований афінськими монахами Варнавою та Софронієм, монастир швидко став духовним центром для понтійських греків. За переказами, саме сюди ангели перенесли чудотворну ікону Богородиці — Панагію Сумела, написану апостолом Лукою. Ця святиня зробила Сумелу місцем паломництва, яке не втратило значення навіть у часи Османської імперії, султани підтвердили привілеї монастиря і він залишався центром духовності.
У візантійську добу монастир користувався прихильністю кількох поколінь імператорів і став найбільш впливовим і багатим на території Понта в епоху Трапезундської імперії (період 1204–1461 років). Після падіння останньої усі привілеї були підтверджені султаном Селімом та усіма наступними османськими правителями.
Найбільшого розквіту монастир досяг у XVIII–XIX століттях. Проте через греко-турецький обмін населенням, який відбувався відповідно до рішення Лозаннської конференції, чернече життя у Панагія Сумела обірвалось. Реліквії монастиря, у тому числі чудотворна ікона Панагія Сумела були спочатку врятовані від втрати понтійськими греками, а пізніше перевезені в Грецію у 1931 р., де і зберігались у Афінському Музеї Бенакі. Ікона Панагія Сумела стала храмовою у селищі Кастанія, заснованому переселеними до Греції понтійцями.
Старовинний комплекс монастиря Панагія Сумела в Туреччині складається з печерної церкви, келій, каплиць, трапезної та акведука. Внутрішні стіни прикрашені фресками, що охоплюють період від ранньохристиянських часів до XVIII століття та вкривають стіни церкви та каплиць.
Особливе враження справляє розташування монастиря — на висоті близько 300 метрів над долиною Алтиндере, де він здається недосяжним. Монастир буквально «приліплений» до скелі, що створює враження недосяжності. Монастир височіє на скелі, на висоті 1300 метрів над рівнем моря.
Після греко-турецького обміну населенням 1923 року монастир спорожнів, а комплекс довгий час залишався занедбаним, але з початку XXI століття розпочалися масштабні реставраційні роботи.
У 2010 році Міністерство культури і туризму Туреччини на прохання Вселенського патріарха дало згоду на проведення в монастирі Панагія Сумела першого з 1922 року богослужіння. 15 серпня 2010 року, у день Успіння Пресвятої Богородиці, Вселенський патріарх Варфоломій I очолив літургію в монастирі при кількох сотнях паломників з різних країн.
У 2021 р. монастир був частково відкритий для відвідувачів. Частина території монастиря до цього часу ще закрита на реставрацію.
Панагія Сумела — це не просто архітектурна пам’ятка, а легенда, вирізьблена у камені. За легендою, ангели перенесли ікону Богородиці, написану апостолом Лукою, до печери високо над долиною Алтиндере. Двоє афінських монахів, Варнава та Софроній, знайшли її за видінням і заснували тут обитель. Відтоді монастир став маяком віри для понтійських греків, а його ім’я — символом небесного заступництва.
Панагія Сумела — показовий приклад того, як природа і створене людиною можуть органічно доповнювати і прикрашати один одного. Засновники колись найсильнішої обителі вибрали «місце Сили» серед мальовничих гір у недоступному районі в ущелині невеликої гірської річки біля підніжжя стрімкої скелі.
Сьогодні Панагія Сумела знову приймає паломників і туристів. Вона вабить не лише віруючих, а й тих, хто шукає красу й тишу. Це місце, де земне торкається небесного, а легенда стає реальністю.
