Бастет – Богиня гармонії та захисту – Богиня-Кицька.

«Кицька — таємнича, загадкова і близька до всього, що не дано осягнути людині. Вона — душа стародавнього Єгипту… Сфінкс — її двоюрідний брат, і вони говорять однією мовою, але кицька давніша за Сфінкс і пам’ятає те, що той уже забув».

Так писав у оповіданні «Кицьки Ултара» американський письменник Говард Філліпс Лавкрафт.

Сюжет розповіді Лавкрафта такий:

«До маленького містечка Ултар приходить караван мандрівників. Хлопчик із табору — сирота Менес, грає з чорним кошеням — єдиною близькою йому істотою. У віддаленій хатині, під старими деревами, живуть дідусь із бабусею, котра ненавидить котів.

На третій день кошеня Менеса пропадає. Хлопчик у розпачі підносить богам дивну та незрозумілу молитву. Після відходу каравану вултарські коти вбивають зловісних людей похилого віку».

«Темношкірі мандрівники», серед яких був Менес, за описом нагадують єгиптян: «візки їх прикрашали дивні постаті з людським торсом та з головами кицьок, соколів, баранів та левів».

Ким був той хлопчик, який носив ім’я легендарного фараона Менеса – засновника І династії, який об’єднав Верхній та Нижній Єгипет?

Можливо, з тих давніх-давен єгиптяни й почали шанували кішку, як богиню Баст, прикрашаючи гробниці фараонів ієрогліфічними написами зі значенням «кішка» — «МАУ» або «МІУ».

Баст або Бастет була у стародавніх єгиптян богинею радості, веселощів та любові, жіночої краси, родючості та домашнього вогнища. Вона зображувалась у вигляді кицьки або жінки з головою кицьки.

У період ранніх династій її зображували як левицю кицьки. Статуї Баст прикрашали ювелірні вироби. Батько – Сонце, мати – Хатор – Місяць, сестра – Богиня Неба Нут, брат – Бог – цілитель Хонсу. Син Бастет – Махес – Бог грози, бурі, темряви та вітру.

Центром культу Баст, розквіт якого належить до XXII лівійської династії Бубастідів, було місто Бубастіс — «Святилище Бастет» — столиця XIX нижньоєгипетського ному.

Величезний котячий некрополь біля підніжжя пагорба, на якому в епоху Нового царства стояв храм богині Бастет, виявили археологи наприкінці XX століття на сході Саккари. У гробницях вельмож Нового царства, вирубаних у скелях, археологи виявили безліч кісток та мумій кішок. У катакомбах Бубастіону було поховано десятки тисяч тварин.

У Єгипетській «Книзі мертвих» розповідається, що Ра у вигляді рудого кота під священним деревом сикоморою в Геліополісі переміг величезного змія Апопа — владику підземного світу, який уособлював морок і зло, і відрізав йому голову.

У Стародавньому Єгипті щороку на честь Баст проводилися урочистості, які супроводжувалися співом та танцями. Бубастіс славився своїми святами, де за один день випивали більше пива, ніж за рік у Єгипті. Тому Баст асоціювалася з божественним сп’янінням, танцями та музикою.

Атрибутом Баст був музичний інструмент систр. Богиню родючості часто зображували у вигляді жінки з головою кішки, що тримає в руках систр, біля її ніг розташовувалися чотири кошеня.

Стародавні єгиптяни ототожнювали Баст із богинями Мут, Сехмет, Тефнут та Хатор. Подібно до Сехмет, Баст називали Оком Ра.

Баст — Ба-Аст – «душа Ісіди». Пізніше культ Баст зблизився з культом Ісіди. У храмах Ісіди зазвичай тримали кішок. У країнах Європи та Близького Сходу кішки з’явилися за будівництвом храмів Ісіди.

В одному з центрів поклоніння Бастет — Геліополісі, було споруджено величезну статую кішки, яка розширювала і звужувала зіниці залежно від положення Сонця. Фараони робили жертвопринесення у храмі Бастет. Жреці дбали про кішок як про храмових тварин. Під час свята Баст заборонялося левове полювання.

З того часу, коли кішок почали ототожнювати з Баст, їх почали муміфікувати. З опису грецького історика Геродота відомо, що єгиптяни кидалися до палаючих будинків, щоб переконатися, що всередині немає жодної кішки.

В пам’ять про померлу кішку господарі перебували в жалобі, збривали собі брови на знак скорботи, а візника, який випадково переїхав кішку, натовп на смерть закидав камінням.

У церемонії бальзамування та поховання тіл кішок брали участь усі члени сім’ї, з цього приводу відбувалися регулярні паломництва до Бубастісу, де жреці здійснювали церемонію поховання. У могилу кішки клали страви та іграшки.

Єгиптяни ставилися до богів не просто як до духів, а як до розумних втілень, здатних перетворюватися на будь-яку істоту чи предмет. Цим пояснюється історичний факт захоплення царем персів Камбісом II у 525 р. до н.е. міста – фортеці Пелусій.

Цар довгий час тримав в облозі місто, яке називали «ключом до долини Нілу», і був змушений відступити, але грецький солдат-перебіжчик запропонував Камбісу хитрість: до щитів солдатів були прив’язані живі кішки, і єгиптяни не наважилися використовувати свої списи і стріли з побоювання поранити священних тварин. Чудово захищене місто було захоплене персами без кровопролиття.

Цариця Береніка

У 2010 році в ході археологічних робіт в Ком-ель-Дікка, містечку неподалік Александрії, були відкриті залишки храму цариці Береніки — дружини одного з могутніх правителів Єгипту елліністичної династії — Птолемея III Евергета. У храмі було знайдено схованку, в якій археологи виявили до 600 статуй Птолемейського періоду, у тому числі статуї, що належать богині Бастет.

Храм в Ком-ель-Дікка є першим, відомим науці храмом Птолемейського періоду, присвяченому богині-кішці Бастет. Храм був побудований за правління цариці Береніки, з якою пов’язана легенда про походження назви сузір’я «Волосся Вероніки».

Згідно з легендою, Береніка відрізала своє прекрасне волосся і помістила його в храмі на подяку Богині Бастет за перемогу її чоловіка над сирійцями. Наступного дня жрець-астроном Конон повідомив царське подружжя, що жертва була прийнята, і він спостерігав уночі нове сузір’я у вигляді жіночої коси.

Так свідчить стародавня єгипетська легенда.

А ось така містика подій мого життя:

• Вперше я побувала в Єгипті в День свого народження — 20 серпня 1996 року. З того часу егрегор цієї стародавньої країни фараонів і містерій приваблює мене дедалі більше.

«Подібне притягує подібне»

• З того часу мені пощастило побувати в Єгипті 18 разів. Подорожуючи «місцями Сили», я відчула, що одне з моїх попередніх життів, можливо, пройшло в Єгипті.
• Свої перші статті на сайті zhitanska.com я публікувала під псевдонімом Bastet.
• Зламавши кисть правої руки в червні 2010 року в Єгипті, я відрізала своє довге волосся і спалила його на березі Червоного моря.
• Після перелому руки, я почала публікувати статті під своїм ім’ям «Valentina Zhitanskaya».

Випадковість чи закономірність? Думаю, що все, що з нами відбувається, відбувається саме тоді, коли потрібно.

Минуле, сьогодення та майбутнє визначаються нашою свідомістю. Наша свідомість творить нашу власну реальність. Наш мозок — це машина часу, яка може переміщатися в минуле, майбутнє та паралельні світи. Можливо, ми проживаємо одночасно тисячі життів у тисячах різних епох минулого та майбутнього.