Таємничі двері та незліченні скарби храму Падманабхасвамі. Індія
На початку XVIII століття на південному заході півострова Індостан було утворено князівство Траванкор. Протягом багатьох століть його територією проходили жваві торгові шляхи. Європейські торговці перцем, гвоздикою та корицею з’явилися тут ще у XVI столітті, після того, як у 1498 році сюди припливли каравели португальця Васко да Гами.
Іноземні та індійські купці, які приїжджали до Траванкору за спеціями та іншими товарами, зазвичай залишали щедрі дари богу Вішну, щоб отримати благословення на вдалу торгівлю і заручитися розташуванням місцевої влади. Крім пожертвувань у храмі складалося золото, одержуване від європейських купців у сплату за прянощі.
У 1731 році одним з наймогутніших правителів Траванкору — махараджа Мартанда Варма (правив у 1729—1758 роках), у місті Тривандрамі (зараз він називається Тіруванантапурам — столиця нинішнього індійського штату Керала) було збудовано величний храм Падманабхасвамі.
Одна зі 108 обителів Вішну знаходилася тут ще з ІІІ ст. до н. е., а у XVI столітті розташувався храмовий комплекс. Раджа на тому ж місці збудував гопурам — головну вежу храму заввишки 30,5 м.
Гопурам вишукано прикрашений скульптурами і розписом на теми з індуїстської міфології. Всередині розташований коридор з 324 рельєфними стовпами і золотою колоною заввишки 24,5 м.
Основний зал прикрашений фресками, що зображають різні містичні історії, і призначений для зберігання головної святині: унікальною статуї Падманабхасвамі-Вішну. Скульптурне втілення верховного бога лежить на гігантському тисячоголовому змії Ананта-Шеші — царі усіх нагів. Вішну перебуває у позі Ананантхасаянам (містичний сон йога-нідра).
З пупка Вішну зростає лотос з сидячим на ньому Брахмою. Ліва рука статуї розташована над каменем-лінгамом, який вважається найважливішою формою і образом Шиви. Поруч сидять його дружини: богиня Землі Бхудеві і богиня процвітання Шрідеві. Статуя заввишки 5,5 м побудована з 10 008 шалаграмашил (священних каменів) і покрита золотом і дорогоцінним камінням. Її можна побачити з трьох воріт храму — через одні видно стопи, через інші — тіло, а через треті — груди і обличчя. Зверху статуя покрита спеціальною речовиною «Катусаркара йогам» — аюрведною сумішшю, яка не дозволяє осідати на поверхні ідола пилу і бруду.
Упродовж кількох сотень років прямі нащадки раджів Траванкора керували храмовим комплексом і були піклувальниками земного майна Вішну. Однак кілька років тому з’ясувалося, що і величний храм, і чудова скульптура лише видима частина багатства Падманабхасвамі. Більше того, над провінцією Керала нависло давнє прокляття.
Справа в тому, що у 2009 році відомий індійський юрист Сундарараджан написав до Верховного суду Індії петицію: він вимагав відкрити сховища храму Падманабхасвамі, які були опечатані понад 130 років тому. Турбувало юриста те, що без належного нагляду та обліку скарби можуть бути розграбовані. Місцеві поліцейські підтвердили його слова: поліція Керала не має ні технічних засобів, ні досвіду щодо захисту подібних багатств.
У лютому 2011 року суд визнав правоту Сундарараджана і зобов’язав державу встановити належний контроль над храмом Падманабхасвамі, щоб забезпечити необхідну охорону цінностей, що зберігаються в його сховищах. Згідно з судовим рішенням, історична пам’ятка була передана під юрисдикцію уряду штату Керала.
Протягом століть, а може й тисячоліть, жреці храму збирали пожертвування: золото, інші коштовності та відносили їх на зберігання у шість підземних схованок храму Падманабхасвамі. Дві з цих схованок було опечатано в середині XIX століття, а чотири інших — після того, як у 1947 році Індія здобула незалежність і королівство Траванкор припинило існування.
Рішення про відкриття схованок ухвалювалося понад 50 років, оскільки нащадки раджів Траванкора, які протягом кількох сотень років керували храмовим комплексом, виступали противниками відкриття сховищ.
2011 року Верховний суд призначив інспекційну групу для дослідження храмової скарбниці. Під храмом було виявлено групу кімнат-сховищ, які отримали нумерацію за першими буквами алфавіту: A, B, C, D, E та F. Пізніше, у 2016 році, були виявлені нові сховища, названі G та H, які залишаються закритими. Інспекційна група розкрила 5 сховищ та виявила за їхніми дверима храмові скарби, що збиралися протягом століть.
Скарб складався з діамантів, рубінів, смарагдів, золотих каблучок, браслетів та медальйонів, багато з яких були інкрустовані коштовним камінням. Серед них знаходилися величезні золоті ланцюги вагою від 3,5 до 10,5 кг, прикрашені дорогоцінним камінням, золоті монети: римські, наполеонівські, могольські, голландські…
Скарб включав скульптуру божества Падманабхі з чистого золота заввишки 1,2 метра та золоті обладунки Падманабхі вагою майже 30 кг. Серед інших коштовностей знаходилися золотий лук і стріла, парасолька із золотими спицями та золотий трон Падманабхі, інкрустований сотнями дорогоцінного каміння.
Попередня оцінка скарбів склала близько 22 млрд. доларів США, хоча багато вчених вважають, що справжню вартість підрахувати неможливо — колекція безцінна.
З того часу минуло кілька років, але інтрига навколо храму Падманабхасвамі продовжує розгортатися. Адже досі не було відкрито шосте сховище, де, як вважається, знаходиться найцінніша частина скарбів.
На дверях шостого сховища зображено величезну кобру з кількома головами. Двері герметично запечатані, хоч і незрозуміло, яким чином – на них немає ні клямок, ні замків, немає і отворів для ключа. Згідно з легендою, зачинив двері сам Вішну, і за ними зберігається його недоторканний запас, який чіпати людям заборонено.
Вважається, що ріші (мудреці) за правління Мартанди Варми замкнули кімнату, наклавши на її двері зміїне заклинання. Тільки святий може зняти невидимий бар’єр, правильно вимовивши мантру Гаруді.
Прокляття, якими загрожують жреці Вішну, та таємнича смерть Сундарараджана, який раптово помер через тиждень після відкриття скарбниці, зупинили дослідників від відкриття шостого сховища.
Існує легенда про те, що в приміщенні, запечатаному «знаком змії», зберігається свого роду недоторканний запас храму Вішну. Золото та коштовності, що зберігаються там, заборонено чіпати. Лише в крайньому випадку, коли на карту буде поставлена доля князівства і людей, що живуть у ньому, жрецям, після особливої церемонії, буде дозволено відчинити двері в скарбницю, яку охороняє величезна триголова кобра з рубіновими очима.
У липні 2020 року Верховний суд Індії постановив, що управління та контроль храму Падманабхасвамі перебуватиме в руках нащадків королівської родини Траванкора. Представники сім’ї заявили, що не мають права на багатства, оскільки скарби належать богу Вішну.
В Індії божества можуть мати власність, проте законодавство розглядає їх як неповнолітніх. У них має бути офіційний опікун, який розпоряджається їх майном. У храмі Падманабхасвамі цю роль виконував махараджа Траванкора.
У 2011 році храм Падманабхасвамі увійшов до Книги рекордів Гіннеса як найбагатший храм у світі.
