Джодхпур — казкове блакитне місто під індійським небом.
Індія — тут зароджувалися великі релігії, виникали і руйнувалися імперії, але віками зберігалася самобутність індійської культури.
Джодхпур – перлина штату Раджастхан приваблює туристів не лише блакитним кольором будинків, що традиційно позначав будинок брахмана, а й одним із найбільших палаців у світі, неприступною та величною фортецею Мехрангарх – унікальними пам’ятками стародавньої столиці раджів.
«Блакитне місто» Джодхпур – «Місто Сонця» — безладне скупчення блакитних будинків-кубиків, розташований біля підніжжя форту Мехрангарх. «Блакитне місто» справді блакитне! «Містом Сонця» Джодхпур називають за ясну погоду протягом усього року.
У 1459 році раджпутський правитель Рао Джодха підкорив сусідні території і створив державу Марвар, зі столицею Джодхпур. Розташування Джодхпура вздовж дороги з Делі до Гуджарату дозволило отримувати прибуток з потоків опіуму, міді, шовку, сандалового дерева, фініків та кави. Вже за життя Джодха засноване ним місто стає столицею Марвара.
Джодхпур – типове місто Раджастхана. Центральна площа старого міста називається Нончок. Тут перетинаються дев’ять вулиць, на кожній з яких живуть представники певної касти або певної професії.
Будинки брахманів — верховних священнослужителів в індуїзмі, тут за традицією фарбують лише у блакитний колір. Навіть якщо їхні господарі люди світські і тільки за народженням пов’язані з цією кастою. Звичай цей завів засновник Джодхпура, Махараджа Рао Джодха, який вважав, що будинки брахманів повинні відрізнятися від усіх інших.
Махараджі, брахмани… Мабуть, треба побувати в Індії, щоб зрозуміти – це не казкові герої. Брахмани становили в Індії вищу касту. Навіть каста воїнів-кшатріїв, до якої належали й махараджі, стояла сходинкою нижче. Вплив брахманів був величезний. При дворах вони виконували не тільки функції жреців, а й астрологів і особистих радників володарів.
І хоча 1950 року кастова система була скасована, брахмани продовжують залишатися дуже впливовою частиною суспільства. Оскільки діти успадковували касту батьків, кількість брахманів постійно зростала, і в місті з’являлися нові й нові блакитні будівлі, що робило його тільки кращим.
Біля блакитних будинків мирно пасуться корови, священні в Індії тварини, — картина звичайна для індійського міста. На центральній площі Джодхпур знаходиться колодязь, звідки жителі міста набирають питну воду. А пити у Блакитному місті хочеться постійно, адже він стоїть на краю величезної пустелі Тар.
Одна з дев’яти вуличок, що вливаються в площу Нончок, веде до міського ринку, який називається Сардар Базар — це водночас і ринок, і майстерня. Головне, чим знаменитий ринок Сардар Базар, — це спеції.
Як і в багатьох інших індійських містах, у Джодхпурі основний транспорт — моторікші, які тут, як і в багатьох країнах Азії, називають тук-тук. Альтернативою рікшам у Блакитному місті є кінні візки, на яких перевозять і пасажирів, і вантажі.
На відміну від великих міст Індії, де сарі переважно святковий одяг, в Раджастхані їх носять постійно.
Чому не лише зовнішні, а й внутрішні стіни будинків у Джодхпурі городяни вважають за краще фарбувати у блакитний колір? Виявляється, все просто. Перша причина: у Джодхпурі дуже спекотно (у будинках до +38°C), а індійці вірять у те, що блакитний колір оберігає вдома від спеки. Друга причина в тому, що москіти не люблять блакитного кольору, вони не сідають на стіни, пофарбовані в блакитний.
У листопаді, коли в Індії проводиться свято світла та оновлення — Ді Вуа Лі, джодхпурські брахмани оновлюють фарбу на своїх будинках, завдяки чому місто набуває майже такого вигляду, який він мав за махараджі-засновника Рао Джодха.
Над Джодхпуром, на 125-метровому скелястому пагорбі, немов грізний страж, височіють вежі форту Мехрангарх – неприступної фортеці та архітектурного шедевра. Форт Мехрангарх — одна з найбільших фортифікаційних споруд Індії. Початок форту Мехрангарх було покладено у травні 1459 року раджпутським правителем Рао Джодха на скелястому пагорбі, відомому як Bhaurcheeria — «гора птахів».
Хоча форт Мехрангарх і був закладений у XV столітті, величні стіни, які можна побачити сьогодні, були збудовані під час правління магараджі Джасвант Сінгха у середині XVII століття. До 1943 року в Мехрангарху жили представники правлячої раджпутської родини.
Площа форту складає близько 0,2 км2, ширина стін досягає 21 метр, максимальна висота стін фортеці – 36 метрів. Вхід до форту Мехрангарх здійснюється через сім воріт. Найвідомішими серед них є Ворота Перемоги (Джай Пул), побудовані махараджею Сінгхом в 1806 році на честь перемоги над суміжними князівствами Джайпур та Біканер. Ворота Фатех Пул ознаменовані на честь перемоги над імперією Великих Моголів.
Брама Лоха Пул носить на собі відбитки рук п’ятнадцяти дружин, приречених на поховання в багатті у 1843 році після смерті їх чоловіка махараджі Ман Сінгха. Коли загинув махараджа, його дружини вирішили зійти за ним на похоронне багаття. Прощаючись, вони вмочили в хну долоні і приклали їх до стіни форту. Згодом залишені ними відбитки рук вибили в камені, як нагадування про їхню вірність і відданість чоловікові та звичаям.
Усередині стін фортеці стоять блискучі та прикрашені палаци: Перлинний палац, Квітковий палац, Дзеркальний палац, Сілех Кхана та Даулат Кхана. Вони поділені між собою невеликими подвір’ями. Зали палаців вражають своїм багатим та розкішним оздобленням.
«Творіння ангелів, чарівників і гігантів» — так описав Редьярд Кіплінг своє враження від грандіозної фортеці Мехрангарх.
Колись блакитний колір Джодхпур визначав певний соціальний клас, тепер він став головним кольором міста на краю пустелі Тар.
Зараз Джодхпур — друге за величиною місто штату Раджастхан. Це «Блакитне місто» є чарівною колекцією блакитних будинків, які заспокоюють і радують око. Блакитний колір, що покриває будинки, ніби створює синє море серед посушливого індійського пейзажу.
