Кам’яні кулі – м’ячі богів.
Тисячі кам’яних куль, які розкидані по всьому світу, можна віднести до терміну «недоречні артефакти», оскільки археологи не можуть дати однозначної відповіді на питання щодо їх походження.
З легкої руки Еріха фон Денікена кулі охрестили «м’ячами, в які грали боги».
Кам’яні кулі бувають різні: чорні, білі, зелені, червоні, жовті, квітчасті, кулі «сіамські близнюки», з ядром… і розкидані вони у тропічних лісах, на болотах, пагорбах, піщаних пляжах… У деяких кулях на арктичному острові Чамп знаходять навіть зуби акул.
Подібні кам’яні кулі були також знайдені поблизу міста Аулалуко (Мексика), у Палма-Сур (Коста-Ріка), Лос-Аламосі і штаті Нью-Мексико (США), на узбережжі Нової Зеландії (Моеракі), в Єгипті, Румунії, Німеччини, Бразилії, Кашкадар’їнської обл. Казахстану і на Землі Франца Йосифа.
Про унікальні знахідки в Коста-Ріці світ дізнався лише 1981 року — після виходу на екрани фільму Стівена Спілберга «Індіана Джонс. У пошуках втраченого ковчега», де герой рятується втечею від гігантської кам’яної кулі, що котиться на нього.
Діаметр кам’яних куль від десятків сантиметрів до 3 метрів, вага до 16 тонн. За внутрішньою будовою кам’яні кулі можуть бути щільними кристалічними, прихованими кристалічними (кремінь) або пухкими і землистими, також трапляються із вмістом заліза.
Вимірювання показали, що багато куль зроблено дуже точно: відхилення від ідеальної сфери складають у найбільших пів сантиметра. Поверхня багатьох кам’яних куль гладко відшліфована.
Вивчення цих разючих витворів природи триває вже не одне століття, проте за цей час дослідники так і не дійшли єдиної думки про те, як вони з’явилися. Існує чимало версій походження таких незвичайних каменів: від фантастичних до цілком земних.
За однією з гіпотез, диво кулі утворилися внаслідок вулканічної діяльності з магми. Однак багато фактів суперечить цьому. Наприклад, багато кам’яних куль були знайдені там, де немає вулканів, вони мають ідеальну відшліфовану поверхню і розташовуються так, що складають геометричні фігури складної форми.
Інша версія припускає, що поява цих куль пов’язана з електророзрядами у земній корі, що відбувалися в зонах активних тектонічних розломів. Під час обертання породи перетворилися на кулясті конкреції.
Конкреція — мінеральні утворення переважно кулястої (або близької до неї) форми з внутрішньою радіально-волокнистою і концентричною будовою. Формування конкреції проходить від центру. Центрами конкрецій можуть бути зерна мінералів, уламки порід, мушлі, зуби і кістки риб, залишки рослин тощо.
Альтернативні історики пропонують гіпотезу використання «пластилінової технології» для створення кам’яних куль. Камені розм’якшували, додаючи якісь розчини, щоб їх можна було деформувати. Через деякий час камінь застигав, набуваючи колишньої твердості, потім їх полірували. Однак спосіб доведення граніту до пластичного стану — це нагрівання до температури плавлення — 1215—1260°C!
Ще одна версія – лиття. Але кам’яне лиття (петрургія) стало можливим лише у XX столітті. Сучасні знання в хімії допускають лише єдиний спосіб «холодної» зміни стану граніту – вплив на нього плавиковою кислотою. Але плавикова кислота вимагає дуже високих технологій для свого отримання. А якийсь інший хімічний вплив на граніт із його розм’якшенням сучасній науці поки що не відомий.
Точний вік загадкових кам’яних куль оцінити дуже важко. Було проведено безліч різних видів аналізу, включаючи радіовуглецевий. Проблеми з цією методологією полягають у тому, що вона каже, коли сфера використовувалася востаннє, але не коли була зроблена.
В результаті досліджень археологи схилилися до проміжку від 200 року до н. е. до 1500 н. е. Однак деякі кулі знайшли навіть на морському дні. А це свідчить про те, що круглі камені опинилися там, коли ще на місці моря була суходіл, а це десь 12 тисяч років тому. Вік кам’яних утворень у Моераки археологи обчислюють мільйонами років.
Що стосується призначення кам’яних куль, археологи залишаються спантеличеними, хоча є безліч припущень і ціла псевдонаука, що їх оточує. Деякі дослідники пов’язали їх із втраченим континентом Атлантиди, тоді як інші вважають, що каміння пов’язане зі Стоунхенджем та гігантськими головами на острові Пасхи. І завжди є теорія про інопланетян.
Як, ким, коли і для чого було створено гігантські кам’яні кулі? Якими інструментами працювали стародавні майстри, що зуміли надати каменям правильну форму кулі? За допомогою яких пристроїв вони перекочували з місця на місце ці кулі, становлячи з них точні геометричні фігури? Загадок більше ніж відповідей.
Як тут не згадати священне місто Майя — Чичен-Іца — «місце сили», найвідоміший центр майя на мексиканській частині Юкатану, місто, яке об’єднало у своїх стінах дві культури — майя та тольтеків. Досі немає відповіді на безліч таємниць та загадок, які зберігають свідки тих епох: піраміда Кукулькана, Священний сенот, обсерваторія «Ель-Караколь», Храм воїнів, Храм ягуара, «Група тисячі колон», Храм черепів та Велике поле для гри в м’яч — акустична» загадка Чічен-Іци.
Так званих, «стадіонів» у Чичен-Іці – 7, проте «Великий стадіон» виділяється серед інших своїми розмірами — ця гігантська споруда має 135 метрів завдовжки, 36 метрів завширшки, а кільця укріплені на висоті 8 метрів. Таке враження, що у м’яч там грали велетні. Причому акустика «стадіону» така, що дві людини, які стоять біля північного та південного храмів, можуть розмовляти один з одним, не напружуючи голос.
Міфи та перекази індіанців розповідають про ритуальну гру в м’яч між богами. Гра згадується у священній книзі майя «Пополь-Вух», у міфі про створення світу. «Зірками» цієї гри були близнюки-герої Хун-Ахпу та Шба-Ланке.
Як вважав учений, мандрівник Андрій Скляров («Стародавня Мексика без кривих дзеркал»), якщо провести паралель історичних подій із зодіакальними періодами, можна висунути припущення, що події, про які згадується в давній легенді індіанців Мезоамерики, про гру в м’яч між героями та богами, мали місце в епоху Близнюків, в період приблизно з 5450 по 4300 до нашої ери.
Це цілком поєднується з фактами, які свідчать про сліди діяльності «богів» — представників високорозвиненої цивілізації ще у період до Всесвітнього Потопу, який багато дослідників датують епохою Лева.
Так може бути гіпотеза участі високорозвиненої цивілізації (можливо, позаземної) у створенні багатотонних кам’яних куль має місце?! 
А може таки конкреція? На фото нижче — конкреції, що містять у собі порожнини, стінки яких інкрустовані кальцитом, піритом, кварцом, халцедоном.
