Київ крізь віки. Втрачені пам’ятки Києва.
Київ — одне із найстаріших міст Європи, історія якого налічує понад 1500 років. За цей тривалий період, місто неодноразово переживали періоди бурхливого розвитку та піднесення, на зміну яким приходила руйнація та занепад, які змінювалися новою хвилею відродження…
Моя розповідь про втрачені пам’ятки Києва, краса яких залишилася лише на старовинних листівках…
Миколаївський ланцюговий міст
Миколаївський ланцюговий міст — перший капітальний міст через Дніпро у Києві, що існував у 1853—1920 роках. Миколаївський ланцюговий міст був споруджений у 1848-1953 роках за проектом англійського інженера Чарльза Віньйоля. Конструкція вважалася однією із передових для того часу, срібна модель мосту була представлена на Всесвітній виставці у Лондоні в 1851 році.
Ланцюговий міст являв собою шести пролітну конструкцію довжиною 776 метрів та шириною 16 метрів та був першим стаціонарним мостом Києва через Дніпро, який сполучав Київ нижче Аскольдової могили з Лівим берегом.
Усі металеві деталі мосту виготовлялися у місті Бірмінгемі Великобританії, потім відправлялися кораблями до Одеси, а згодом волами до Києва. Відкриття мосту відбулося 15 жовтня 1853 року, в один день з пам’ятником князю Володимиру Великому. Ланцюговий міст мав назву Миколаївський на честь імператора Миколи I.
Миколаївський міст був частиною великою паломницького маршруту, який проходили гості Києва з Лівого берега до Києво-Печерської Лаври. До святині вели спеціальні сходи біля каплички Святого Миколая.
У 1912 році після капітального ремонту мосту, міська влада запустила маршрут електричного трамваю, що сполучав обидва береги Києва.
У 1920 році, під час відступу польських військ з Києва, міст зруйнували. На його залишках за проектом Євгена Патона збудували нову конструкцію.
У 1941 році під час відступу радянських військ з Києва усі мости через Дніпро були знищені. У 1965 році неподалік залишків мосту звели сучасний Міст Метро. У період, коли рівень води у Дніпрі знижується, можна побачити залишки декількох опор втраченої пам’ятки.
Миколаївський ланцюговий міст — одна із найбільш популярних візитівок Києва, зображених на старовинних листівках.
Микільський Військовий собор
30-ті роки минулого сторіччя стали фатальними для багатьох старовинних київських святинь, знищених радянською владою. Однією із найбільших втрат для Києва стало руйнування Микільського Військового собору — унікальної святині епохи бароко, збудованого архітектором Йосипом Старцевим на кошти гетьмана Івана Мазепи в 1690—1696 роках.
Велична споруда стала окрасою однойменного монастиря і вважалася однією з найбільших культових споруд Києва, яку у народі називали «Великий Микола» на противагу «Малому Миколі» — храму з Пустинно-Микільського Слупського монастиря, який розташовувався неподалік.
У 1831 році після спорудження Київської фортеці, монастирський комплекс опиняється в епіцентрі будівництва та одержує назву Микільський Військовий собор.
Інтер’єри собору первісно оформлялися у західноєвропейському стилі: не мали розписів, а декорувалися ліпниною. Розписи храму у візантійському стилі були оформлені вже наприкінці ХІХ століття. За спогадами очевидців, святиня мала унікальний семиярусний іконостас, встановлений у 1696 році на кошти мецената Созонта Балики, а серед ікон найбільш цінною вважалася копія «Тайної вечері» Леонардо да Вінчі.
У 2010-х роках постало питання про можливу відбудову святині. У червні 2009 року Віктор Ющенко доручив Кабінету Міністрів надати пропозиції щодо відновлення втраченого історико-архітектурного пам’ятника — комплексу Свято-Микільського військового собору, який мав і матиме унікальну історико-культурну цінність, однак за ці роки будівництво так і не розпочалося.
Богоявленський собор
Богоявленський собор — ще одна визначна сакральна пам’ятка, пов’язана з ім’ям Івана Мазепи та епохи козацького бароко. Святиню було збудовано у 1690-1693 роках на місці старого дерев’яного храму за проектом Йосипа Старцева.
Богоявленський собор — центральний храм Богоявленського Братського монастиря, заснованого у 1615 році. Соборну Богоявленську церкву закладено в 1620 р. гетьманом Петром Сагайдачним. Вона була збудована в найкращих традиціях українського народного зодчества, про що свідчить її зображення на малюнку-панорамі Києва 1651 року.
Знаходився собор на Контрактовій площі та був окрасою старовинного Подолу. Біля південної частини Собору містилася могила гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який був похований на цьому місці у 1622 році.
У радянські часи собор спіткала трагічна доля, його було знищено більшовиками в 1935 році.
Будинок Київської думи
Будинок Київської думи був збудований у 1874-1876 роках за проектом Олександра Шіле. Споруда відігравала надзвичайно важливу роль у формуванні історичної забудови головної вулиці Києва.
Будівля розташовувалася на Хрещатику в районі сучасного Майдану Незалежності, який тоді називався Думською площею. У царські часи, в ній розташовувалися міська дума та міська управа, окремі приміщення орендували різні крамниці та магазини.
Міська дума мала форму підкови, хоча деякі сучасні дослідники стверджують, що ця форма більше нагадує тризуб.
У 1876-1880 роках у приміщенні розміщувалася Київська школа малювання Миколи Мурашка. Після встановлення у місті радянської влади у будівлі розмістився міськвиконком.
1 листопада 1941 року будівлю було спалено, однак коробка споруди зберіглася і була остаточно розібрана 1944 року.
Хмарочос Гінзбурга
Хмарочос Гінзбурга — легендарний перший київський хмарочос був побудований у 1910-1912 роках на вулиці Інститутській за проектом відомого одеського зодчого Федора Троупянського для найвідомішого київського підрядчика Льва Гінзбурга.
До війни ця будівля вважалася найвищим житловим будинком Києва. Споруда мала П-подібну форму та налічувала від 8 до 12 поверхів в залежності від розташування ухилу. Фасад був прикрашений розкішною ліпниною та скульптурами, у центральному фронтоні розташовувалось декоративне кахляне панно. З тераси верхніх поверхів відкривався розкішний вид на панораму частини Верхнього міста. За свідченнями дослідників історії міста, будівля сполучалася таємними ходами з будинком Гінзбурга на вулиці Миколаївській (архітектора Городецького).
Пам’ятка була зруйнована вибухом у 1941 році, розібрана після війни, нині на її місті знаходиться готель «Україна».
До сторіччя знаменитого київського велетня на згадку про нього була випущена колекційна марка.
