Містичні місця України. Львівщина
На Львівщині є чимало старовинних архітектурних пам’яток, довкола яких за багато років виникли численні легенди та перекази. Подейкують, що у багатьох місцях області можна навіть відчути присутність потойбічної сили – привидів.
Львівська Ратуша
На Ринку (центральній площі міста) розташований осередок міської влади — Львівська Ратуша, де, за легендами, понад 400 років тому завівся привид. «Пам’ятай про чорну труну» – цю фразу колись було написано на книзі міських актів. Пов’язано це, нібито, з тим, що колегія львівських лавників халатно поставилась до справи та засудила на смерть невинного чоловіка. Згодом помилку помітили та знайшли реального зловмисника, але було вже запізно. З того часу, ночами у головній будівлі міста можна помітити чорну труну, яка літає коридорами і є пересторогою та нагадуванням для суддів і можновладців, які ведуть неправедні справи.
Львівський вокзал
У 1861 році Львів урочисто приєднався до переліку міст, де є залізниця, запустивши маршрут до Перемишля. Це був перший залізничний маршрут на території сучасної України. Втім, уже за кілька років, на коліях поблизу міського вокзалу, зафіксували незвичне явище: загадковий «зайвий» потяг їздив не за графіком та не був внесений до реєстрів.
Пасажири одного з тогочасних поїздів, який прямував до Відня, також пригадували неймовірну історію, коли на колію Львівського вокзалу з різних напрямків почали прибувати два поїзди: один звичний, за графіком, а інший — нікому не знаний, сірий та швидкий, як вітер. За мить до зіткнення сірий потяг розчинявся в пітьмі. Відтоді, нікому так і не пощастило помітити потяг-привид зблизька, але подейкують, що на львівських коліях досі можна почути звук примарного гудка.
Лиса Гора
Лиса Гора у Львові, яка знаходиться між Замковою і Кайзервальдом, багато століть вважалася місцем проживання нечисті і відьомський шабашів. Раніше локація мала дещо іншу назву — Гора Лева. Називалася вона так, бо від XIII століття на ній височів один з замків князя Лева Даниловича — його зруйнували поляки у 1340 році. За легендою, саме через шабаші відьом та чарівниць на верхівках пагорбів перестали рости дерева, тому гора в прямому сенсі стала Лисою горою — згодом ця назва укорінилася.
Про Лису гору складено багато легенд. Одна з міських легенд говорить про примару лицаря, який мешкає на вершині Лисої гори. Про нього в 1925 році згадував навіть видатний історик Іван Крип’якевич, який зазначив в своїх описах Львова такий цікавий факт: на початку березня в місті зчинився страшенний ураган, який відламав з гори значну брилу пісковика. І на місці тієї брили з’явився образ лицаря в повному озброєнні. Він нерухомо стояв на місці і зник з наступним поривом вітру.
Існує й інша легенда про Лису гору: нібито у XVII столітті біля підніжжя гори був циганський табір, але місцеві вигнали їх. По собі цигани залишили криницю, яку прокляли. Пізніше від нерозділеного кохання у ній втопився парубок. З того часу криниця вабила людей, що хотіли вкоротити собі віку, і місцеві вирішили її закопати.
Личаківський цвинтар
Личаківський цвинтар – найстаріший у Європі, тут на 40 га розміщено більш ніж 300 тисяч поховань, понад 2 тисячі склепів і майже 500 скульптур. Найстаріші поховання датовані 1787 — 1797 роками.
Містики навколо Личакова вистачає. Як будь-яке старовинне місце, Личаківський цвинтар має свої містичні місця і легенди.
Частими гостями Личаківського цвинтаря називають закохану пару привидів, що прогулюються алеєю, а потім просто розчиняються в повітрі. Кажуть, що це Артур Гротгер та його кохана Ванда Монне. Історія їхнього кохання обривається смертю Артура від туберкульозу на відомому курорті Амелі-ле-Бен у французьких Піренеях. Згодом Ванда продала всі свої коштовності аби перевезти тіло Артура на батьківщину. У 1868 році його за заповітом перепоховали на Личаківському цвинтарі на місці, яке він колись обрав під час спільної прогулянки з Вандою, в труну поклали перстень Ванди і листи.
Люди з різних куточків України їдуть на могилу єпископа Миколи Чарнецького. Говорять, що хворі, яким не допомагали лікарі, одужували після відвідин місця поховання єпископа. Люди, які приїжджають сюди, намагаються взяти хоча б жменю землі з його могили, бо вважають її цілющою. А львівські студенти вірять, що земля на могилі Чарнецького має чудодійну силу і допоможе успішно скласти іспит. Тому працівники музею-заповідника змушені час від часу підсипати на могилу землю.
Овіяний легендою також і склеп Розалії та Ванди Замойських, матері і дочки, які трагічно загинули під час пожежі в 1902 році. Їх поховали в сімейному склепі, який вважається одним з найбагатших на цвинтарі. Кажуть, що прогулюючись по кладовищу відвідувачі чули, як в герметично закритому склепі дзвенять ланцюги, на яких підвішені труни. А через кришталеві «віконця» у трунах можна побачити Розалію та Ванду Замойський, на щоках яких пробивається рум’янець.
Олеський замок
Майже сім століть стоїть Олеський замок на 50-метровому пагорбі, який височить серед заплави річки Ліберція. Він свідок і учасник багатьох подій, що навічно увійшли в історію. Колись саме тут, за чутками, проходив легендарний Чорний шлях, яким татари нападали на Україну, ховаючись в лісах. Саме ця гора була однією з головних перешкод на їхньому шляху, тому замок існував уже на початку XIV століття. Його неодноразово руйнували і спалювали дотла.
Олеський замок – один з найстаріших замків України. Звісно, його історія наповнена загадками, таємницями і містичними легендами. Саме тут в 1629 році народився один з найвидатніших польських правителів – Ян III Собеський. Вважається, що після його народження замок почали переслідувати нещастя: пожежі, землетруси, захоплення, руйнування, розбій і численні шукачі скарбів.
По-різному склалася доля замку протягом довгого його існування, за володіння ним змагались королі, він був розкішним палацом, наче королівською резиденцією з притаманною їй пишністю.
Олеський замок приховує чимало цікавого за своїми кам’яними стінами, він має стільки легенд, що може поділитися з іншими замками Львівщини.
Із цією спорудою пов’язують історію монаха-капуцина, який жив у замку, але полюбляв ходити на залицяння до жінок, які мешкали у селах неподалік. За його походеньки, інші монахи замурували ловеласа у стіну замку, без їжі та води, а після його смерті, замком почав блукати привид у монашому одязі.
Друга історія дійшла до нас із XVII століття, коли замком керували Даниловичі. Збіднілий шляхтич Адам Жолкевський закохався у Марціану Данилович і неодноразово просив її руки у батька — магната Івана Даниловича.
Видатний воєначальник Данилович, який займав ряд важливих державних посад у Речі Посполитій, хотів заможного зятя, тому відмовляв бідоласі. Після публічного освідчення, отримавши відмову, хлопець вихопив ніж і всадив собі в груди на очах у всіх гостей.
Через деякий час Марціана вийшла заміж за Стефана Конєцпольського. В день їхнього весілля вперше в замку помітили привида. Блідий і сумний юнак блукав по кімнатах в пошуках коханої. З того часу привид Адама регулярно з’являється в замку і намагається при світлі місяця знайти свою колишню наречену.
Львівщина має чимало неймовірних місць, оповитих цікавими міфами та таємничими легендами, це унікальний край, де переплітається історія з архітектурними шедеврами.
