Наскельні рельєфи в Дацзу — стародавні технології Китаю.
Комплекс стародавніх наскельних рельєфів в Дацзу знаходиться в південно-східній частині сичуаньської улоговини, за 270 кілометрів на захід від Ченду і за 167 кілометрів від міста Чунцін.
Під цією загальною назвою маються на увазі усі кам’яні зображення та скульптури, розкидані по різних місцях округу Дацзу. Усього цих місць 76. Загальна кількість кам’яних статуй сягає 60 тисяч!
Комплекс стародавніх наскельних рельєфів у Дацзу – найбільший приклад китайського мистецтва нанесення написів та створення статуй у печерах. Статуй дуже багато, вони різноманітні за формою. Усі вони виконані майстерно із застосуванням дивовижної техніки.
У Дацзу можна побачити, як стародавні художники застосовували власні методи, які в наш час можна назвати науковими принципами механіки та оптики. Комплекс стародавніх наскельних рельєфів Дацзу іноді називають художньою галереєю династій Тан (618 — 907) та Сун (960-1279).
Вперше комплекс стародавніх наскельних рельєфів у Дацзу було виявлено на початку періоду Юнхуей (650—655) за доби правління династії Тан. Печерні скульптури були дуже популярні за доби правління південної династії Сун (1127-1279). У період правління династій Мін (1368 – 1644) і Цін було знайдено ще кілька тисяч статуй.
Комплекс стародавніх наскельних рельєфів у Дацзу називають «перлиною східного мистецтва». Цей комплекс знаменитий також як печери Юньган, Лунмень і Могао.
Найбільш відомими місцями наскельних рельєфів та статуй Дацзу є рельєфи на горах Баодіншань та Бейшань. Виконані в різних образах чудові наскельні рельєфи ілюструють історію та розвиток буддизму, а також особливості мистецтва різьблення по каменю.
Наскельні рельєфи Баодіншань у формі підкови, на краю яру, з двома групами скульптур вважаються шедеврами середньовічного китайського мистецтва. На особливу увагу заслуговує зображення Будди «Тисячерукого Авалокітешвари» (насправді рук тисяча сім).
У Бейшані кількість статуй досягає майже 10 тисяч, з яких більша частина відноситься до тантричного буддизму. Статуї створювалися протягом двох із половиною століть.
Наскельні рельєфи Наньшань зі скульптурами XII століття відносяться головним чином до даоської традиції. Печера Саньцин демонструє ієрархію даоських богів за часів династії Сун (960-1279).
Рельєфи Шичжуаншань зі скульптурами кінця XI століття відносяться до буддійської, даоської та конфуціанської традиції. Тут є ніша Конфуція та Лао Цзи. У цьому районі буддистські, даоські та конфуціанські скульптури об’єднані в один ансамбль, що досить рідко зустрічається у китайському мистецтві.
Рельєфи Шименьшань зі скульптурами першої половини XII століття відносяться до буддійської та даоської традиції. Тут можна знайти стелли, написи та записи про статуї. Зображення деяких божеств дуже яскраві.
Скульптура Шунь Фен Ер (що буквально перекладається як Вуха Сприятливого Вітру), виглядає так, ніби дивиться в далечінь. Фігура Цзянь Лі Єн (перекладається як Очі Тисячі Ліг) виглядає так, ніби він уважно прислухається.
Серед безлічі стародавніх наскельних рельєфів у Дацзу виявлено статуї, що зображають легендарних міфічних істот Ясновидіння та Яснослухання.
Китайські археологи, які працюють над статуєю Яснослухання, досі не можуть розгадати загадку, пов’язану з дивним пристроєм, що знаходиться в руках статуї. Археологи припускають, що предмет у руках статуї Яснослухання зображує якусь невідому стародавню технологію і є своєрідним пристроєм для прослуховування. 
Інші вважають, що в руках статуї може бути як змія, так і телефонна трубка або телескоп. Як зазначив керівник реставраційного проекту Лі Сяоцян, експерти так і не змогли дійти єдиного висновку.
Твердження про технологічну перевагу стародавньої китайської цивілізації не є новими. «Чотири великі винаходи» китайців, до яких входять папір, компас, друк і порох, вплинули на розвиток усієї світової цивілізації.
Через численні громадянські війни та конфлікти в стародавньому імператорському Китаї деякі стародавні технології могли назавжди зникнути. Чи можуть статуї в Дацзу бути доказом існування невідомої технології, яка загубилася протягом століть?
У 1999 році комплекс храмів та печер Дацзу був занесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як «виняткове втілення гармонійного синтезу буддизму, даосизму та конфуціанства».
