Загадки та таємниці Стародавнього Єгипту. Частина V. Аменхотеп ІІІ. Колоси Мемнона.
Продовження статті «Загадки та таємниці Стародавнього Єгипту. Слідами високорозвинених цивілізацій».
АМЕНХОТЕП ІІІ. КОЛОСИ МЕМНОНУ.
Фараон – Сонце – батько фараона – реформатора Ехнатона, Аменхотеп III – постать загадкова та суперечлива. З одного боку, він шанував традиційних єгипетських богів і споруджував їм розкішні храми, з іншого боку, саме в його епоху почалася криза єгипетської традиційної культури.
Довгі роки правління Аменхотепа III «мовчать» через нестачу письмових джерел. Відомі лише одинадцять датованих документів: дев’ять відносяться до періоду з 1 по 11 роки правління фараона, а два інших – до 35-го. Прогалину у два десятиліття ще належить розкрити історикам.
При Аменхотепі III починається протиборство між фараоном і фіванським жрецтвом Амона, яке являло собою другу владу в державі. У його правління Атон — диск Сонця, вперше починає згадуватися як Бог.
Відповідно до традиції Аменхотеп III іменував себе сином Амона, але прагнув відновити стародавній звичай ототожнювати царя з Богом Сонця.
Фараон прийняв титул Атон-Чехен — «Сліпучий диск сонця» і збудував у Геліополі храм, присвячений Атону. Боротьба фараона з фіванськими жрецями отримала свій розвиток у реформі — — Аменхотепа IV — Ехнатона.
Аменхотеп III успадкував від батька Тутмоса IV, величезну процвітаючу імперію. Незліченні багатства, які надходили до Єгипту з підкорених і залежних країн, були джерелом великої будівельної діяльності Аменхотепа.
Багатства Єгипту були настільки великі, що Аменхотеп посилав золото як подарунки своїм союзникам — царям Мітанні та Вавилону, які були впевнені, що золота в Єгипті «так багато, як піску в пустелі».
Аменхотеп ІІІ здійснив грандіозну програму будівництва храмів. У Фівах, на правому березі Нілу, він розширив храм Амона в Карнаці, збудував нові храми Мут, Хонсу та Монту, його заслугою стала алея сфінксів, що з’єднує Карнакський комплекс та Луксорський храм.
На лівому березі Нілу в Малькаті був побудований великий палацовий комплекс, в Західній долині, що примикає до Долини царів — царська гробниця, а в Ком-ель-Хеттан — величезний заупокійний храм, який став найбільшим, збудованим колись у Фівах, перевершивши своєю величиною храм Амона у Карнаці.
Для будівництва заупокійного храму в Ком-ель-Хеттан на західному березі Нілу у Фівах було обрано місце у заплаві Нілу, внаслідок цього храм частково затоплювався під час щорічних розливів.
Через руйнівну дію щорічних розливів Нілу та кількох землетрусів, від поминального храму Аменхотепа III залишилися лише колосальні статуї, що стояли спочатку біля центрального пілона храму — «колоси Мемнона».
Кам’яні блоки з храму Аменхотепа III були використані для будівництва храмів у Карнаці.
Колоси Мемнона — «Правителя ранкової зорі» — дві масивні кам’яні статуї фараона Аменхотепа III, що сидить, зверненого на схід до Нілу і сонця, що сходить. На передній частині трону вирізані фігури його дружини Тії та матері Мутемуйї, на бічних панелях Бог Ніла Хапі.
Ці колосальні статуї з брил кварциту були спочатку монолітами. З урахуванням кам’яних платформ, на яких стоять статуї, вони сягають 18 метрів заввишки. Кожна статуя важить близько 750 тон та спирається на 550-тонний кварцитовий п’єдестал.
Яким інструментом створювалися ці величезні статуї? Залізо вже було відомо в стародавньому Єгипті і вважалося дорогоцінним металом через його дефіцит і твердість, але залізні інструменти не підходять для обробки кварциту.
Фахівці, дослідивши написи в нижній частині Колосів Мемнона, визначили, що частинки каменю піддавалися гравірувальному інструменту, майстри надписали кварцит, коли він був м’який.
Швейцарський професор-хімік Джозеф Давидовиц провів хімічний аналіз Колосів Мемнона і визначив, що вони створені не з величезних блоків, видовбаних у каменоломнях, а являють собою застиглий геополімер (аналог бетону) — штучно приготований матеріал, що містить подрібнений вапняк і спеціальну в’язку речовину. Збереглися перекази про те, що в давнину люди володіли унікальними технологіями «розм’якшення каменів».
Північний колос Мемнона був пошкоджений землетрусом 27 року до н. е. Розколовшись, колос став видавати схожий на легкий дзвін звук, який зазвичай чувся вранці. Римський імператор Септимій Север, прагнучи відновити статую в 199 році нашої ери, «змусив її замовкнути назавжди».
Колоси Мемнона — ворота в царство мертвих. Що вони висловлюють, історії невідомо, але ці стражники в давнину щось охороняли, і, можливо, досі охороняють. 
Продовження у статті Загадки и тайны Древнего Египта. Часть VI. Храм Эдфу.
