Унікальні технології стародавніх цивілізацій. «Вигнуті» камені.

Циклопічні споруди стародавніх цивілізацій вражають своїм розмахом. Віртуозна обробка елементів стін, найточніше припасування швів, що сполучаються, розміри самих багатотонних блоків, змушують і досі захоплюватися майстерністю стародавніх будівельників.

Незважаючи на те, що людство протягом тисячоліть досліджують власних предків, стародавні цивілізації, як і раніше, продовжують зберігати деякі свої таємниці.

Існує безліч прикладів високотехнологічної обробки каменю. Коротко про деяких із них.

САКСАЙУАМАН

Саксайуаман настільки давня споруда, що інформацією про реальних творців зигзагоподібних стін не володіли навіть інки. Сучасним обробним інструментом дуже складно, а часто й зовсім неможливо досягти подібних сполучень при роботі з твердим матеріалом, та ще й у такій кількості. Блоки, що становлять кладку стін, не виглядають вирубаними або вирізаними якимось високотехнологічним інструментом.

На стародавніх об’єктах Саксайуамана трапляються сліди загадкової обробки, яку альтернативні історики назвали «пластиліновою технологією». Сліди мають характер такого впливу, начебто зовнішня поверхня каменю під час обробки була податливою як пластилін. Складається враження, що кам’яну брилу різали гігантським ножем, немов шматок масла чи пластиліну.

Якщо «пластилінова технологія» обробки твердих порід каменю і існує в принципі, то поки не відомі ні хімічні, ні фізичні її основи. Якщо ж використовувалася якась інша технологія, це знання набагато перевищує знання сучасного людства. Однак сліди цього знання ми бачимо на стародавніх каменях.

Ця версія сьогодні дуже популярна, до того ж додає містику у загадкові технології древніх. Проте, теорія розм’якшення каменю не завжди може пояснити деякі елементи споруд. Наприклад, як отримати гострі кути, працюючи з м’яким матеріалом?

ОЛЬЯНТАЙТАМБО

Ольянтайтамбо зберігає сліди не лише історії індіанців, а й сліди подій, набагато масштабніших. Згідно з твердженням істориків, комплекс Ольянтайтамбо збудували інки. Однак потужні стіни фортеці ніяк не узгоджуються з нашими уявленнями про ручні технології та примітивні інструменти інків.

Стіни Ольянтайтамбо зібрані з кам’яних блоків, які досягають ваги в десятки тонн, блоки підігнані один до одного з вражаючою точністю, хоча мають стики не прямокутної, а різної форми. З’єднання окремих блоків різних форм у полігональній кладці забезпечувало міцність конструкцій фортеці.

На думки про загадкову «пластилінову технологію» наводять сліди обробки не лише на блоках, а й безпосередньо на скелях в Ольянтайтамбо. Величезний уламок гранітної скелі вагою в тисячу тонн, що лежить у долині річки Патаканчі, порізаний так, ніби він у процесі обробки був пластиліном, з якого вилучалися шматки чимось типу лопати. Майстерність стародавніх мулярів захоплює.

Фізико-хімічні принципи загадкової «пластилінової технології», коли базальт і граніт доводили якимось чином до розм’якшеного пластичного стану, вченим поки що не зрозумілі. Але реальні факти спантеличують. Виникає відчуття, що стародавні майстри працювали з гранітом, як із кубиками із пластиліну та володіли технологією лиття будівельних блоків.

На думку деяких вчених, блоки стін Саксайуамана виготовлені з тіста гідравлічного вапна, отриманого шляхом термічного впливу на перуанські вапняки.

ХРАМ ХЕФРЕНА

Долинний храм Хефрена, розташований на плато Гізи, входить до найдивовижніших стародавніх споруд на Землі. Він побудований із надмасивних кам’яних блоків, деякі з яких важать понад 150 тонн. Храм розташований у безпосередній близькості від Великого Сфінкса, вздовж східного кордону некрополя Гізи.

Французький єгиптолог, засновник та перший керівник Єгипетського музею в Каїрі Огюст Маріетт виявив храм у 1852 році та назвав його Храм Сфінкса. Храм чудово зберігся, оскільки до розкопок був прихований пісками.

Храм, як одна з найдавніших давньоєгипетських споруд, що зберіглися, вважається дивом стародавніх технологій. За стилем та кам’яною кладкою його можна порівняти лише з Осіріоном в Абідосі.

Храм Хефрена споруджено у техніці, так званої, мегалітичної кладки з величезних монолітних блоків граніту. Камінь ретельно оброблений, блоки пригнані один до одного без жодного зазору і без використання розчину, причому кожен камінь з дивовижною точністю стикується з іншим.

Технології спорудження досі викликають суперечки спеціалістів. Під час будівництва храму використовувалися блоки вагою від 100 до 150 тонн кожен. Досі залишається таємницею, як стародавні єгиптяни змогли пересунути такі величезні кам’яні блоки та встановити їх із такою абсолютною точністю?

Крім того, у храмі можна побачити приклади унікальної техніки кладки монолітних блоків — «полігональної кладки», каміння начебто «вигнуте» по кутах будови, що викликає збентеження фахівців. Кути деяких монолітів мають складний полігональний профіль, такий блок стикується із сусіднім блоком за принципом пазла, як складна 3d-головоломка. Як це було створено, поки що залишається таємницею навіть для вчених.

Багатотонні блоки виглядають так, ніби їх відлили в потрібну форму, щоб ідеально вкласти в пазл. Як стародавні будівельники обробляли граніт і укладали з дивовижною точністю, залишається загадкою.

Що ж спільного може бути між Стародавнім Єгиптом та цивілізаціями Перу, рознесеними на тисячоліття у часі та на тисячі кілометрів у просторі?

Що це були за технології, поки що не ясно. Відповідь на це питання ще належить знайти. Ясно лише одне — інки не мали жодного стосунку до слідів на стінах Саксайуамана та Ольянтайтамбо, як і стародавні єгиптяни часів фараонів до спорудження храму Хефрена.