Майбутнє може впливати на минуле.
Принцип причинності у найпростішому формулюванні свідчить, що подія у минулому може спричинити подію у майбутньому. Однак деякі фізики вважають, що у квантовому світі майбутнє може впливати на минуле.
Квантовий світ влаштований набагато складніше, ніж ми собі уявляли. Цей світ частинок живе за своїми правилами, існуючи постійно у всіх вимірах. Саме розуміння устрою квантового світу і уможливлює створення машини часу на рівні математичних обчислень.
«Світ навколо нас є найтоншою матерією, де абсолютно все пов’язано між собою і впливає один на одного з минулого в майбутнє і навпаки».
Якір Ааронов – ізраїльський фізик-теоретик, лауреат премії Ротшильда з фізики.
Ізраїльські фізики з Єврейського університету у Єрусалимі вперше довели можливість квантової заплутаності двох фотонів не лише у просторі, а й у часі. Як відомо, квантова теорія має на увазі можливість знаходження двох і більше частинок на відстані в стані квантової заплутаності.
Квантова заплутаність (термін, введений Шредінгером) — це ситуація, коли дві або кілька частинок описуються одним квантовим станом, тобто якщо щось відбувається з однією з частинок, це одночасно торкається і всіх інших частинок.
Фізики реалізували практично парадокс, описаний Ашером Пересом. Суть парадоксу полягає в тому, що на стан заплутаних частинок «впливають» рішення з майбутнього.
Суть досліду: У жодному з етапів досліду дві частки не існували одночасно. Стан першої частки було виміряно ще до того, як з’явилася друга частка пов’язана з першою. Незважаючи на це, вчені довели, що фотони виявили всі ознаки квантової заплутаності.
Таким чином, коли вимірюється перший фотон, змінюється фізичний стан другого фотона у майбутньому, якого ще не існує. І відповідно, вимірюючи стан другого фотона, змінюється фізичний стан першого фотона у минулому, який вже не існує.
Вся наша реальність – це абстракція, доведена експериментами вчених, коли частки в минулому змінювалися залежно від їхнього спостереження та вимірювання в майбутньому. Поки вони не були виміряні, їхня «реальність» залишалася гнучкою.
Дослідження довели, що вимір вирішує все. На квантовому рівні реальність не існує, якщо ви її не бачите.
Автори дослідження стверджують, що якщо розглядати наш світ у деталях, а не на рівні всього Всесвіту, то розрахунки говорять про те, що зараз квантова система впливає на цю ж систему в минулому. Закон причинності працює як у прямому (минуле впливає майбутнє) і у протилежному напрямі (майбутнє впливає минуле). Неймовірно!
Якір Ааронов висунув твердження, згідно з яким у квантовій системі існує пара хвильових функцій. Одна з функцій описує існуючу систему у прямому напрямі (ми звикли, що з сьогодення випливає майбутнє), а інша функція описує зворотний напрямок (це те, що не вкладається в голові – вплив майбутнього на минуле).
Експерименти вчених довели, що те, що відбувається в майбутньому, може вплинути на минуле.
Микола Козирєв стверджував, що через фізичні властивості часу відбувається вплив майбутнього на сьогодення. При цьому зв’язки через час мають бути миттєвими: «миттєвий зв’язок робить світ не збиранням окремих агрегатів, а… організованим».
З вчення Агні Йоги відомо, що майбутнє дуже пластичне і терміни його подій можуть значно коливатися в залежності від стану свідомості людей та їхньої власної волі. Щоразу, коли ми щось робимо, про щось думаємо чи щось відчуваємо, ми надсилаємо відповідну інформацію у своє можливе майбутнє. Чим більше ми усвідомлюємо майбутнє, тим більше можемо, використовуючи своє розуміння, намір та дії, перепрограмувати свої нинішнє та майбутнє життя.
«Час – це рух, який людина розділила на минуле, сьогодення та майбутнє. І доти, доки вона розділятиме час, вона завжди перебуватиме у конфлікті».
Джідду Крішнамурті
У статті використані фото картин Alex Grey
