Артефакти та технології Магабаліпурама. Індія
Місто Магабаліпурам розташоване на на Кормандельському березі Бенгальської затоки, в індійському штаті Таміл-Наду, на пустельному узбережжі, що славиться своїми білими пісками. Понад два тисячоліття тому Магабаліпурам вже був добре знайомий фінікійським, грецьким і арабським купцям і мореплавцям. У VII ст. н.е. його порт було розширено і перебудовано, а саме місто стало столицею держави Паллавів.
Храмів у Магабаліпурамі багато, але кожен дивує своїми формами, красою та майстерністю виконання. З урахуванням того, що всі ці об’єкти були вирубані в скельній породі, працьовитість та технології стародавніх будівельників, дивує.
Архітектурний стиль храмів є унікальним — вони виконані за допомогою так званої «скельної техніки», характерної для дравідійської храмової архітектури. Для створення храмів стародавні каменярі використовували величезні моноліти з рожевого граніту, вирубані зі скелі, розташованої на березі Бенгальської затоки.
5 храмів, повністю висічені з монолітних скель, своїм зовнішнім виглядом нагадують стародавні ритуальні колісниці (ратха), на яких під час святкових походів перевозили статуї божеств. Тому їх назвали храми Панча Ратха, що у перекладі з хінді означає «П’ять колісниць». Храми були названі на честь героїв індуїстського епосу «Магабгарата» — п’яти братів-воїнів — Пандавів.
У Магабаліпурамі знаходиться один із найзнаменитіших барельєфів тієї епохи: зображення різних міфічних фігур, рослин, птахів та тварин, включаючи слонів, представлених у натуральну величину. Центром рельєфу є ущелина, з якої під час урочистих церемоній через спеціально влаштовану систему водоспадом падали потоки води, що символізують священні води Гангу.
Альтернативні історики розглядають Магабаліпурам як одне зі свідчень існування в давні часи високорозвинених будівельних технологій. Прикладів тому чимало: безліч каменів і брил із дуже рівними зрізами ніби розрізані величезним ножем.
Один із загадкових об’єктів Магабаліпурама — величезний камінь, що самотньо стоїть на схилі під назвою «Масляна куля Крішни», — дивна назва гранітного валуна, який важить десятки тонн і протягом багатьох тисячоліть, всупереч усім законам гравітації, зберігає рівновагу на сильно нахиленому уступі.
Ще один не менш загадковий об’єкт – посудина, в якій Крішна збивав ту вершкову олію, з якої пізніше створив масляну кулю. Ця посудина — або, як її тут називають, «бочка для олії» — є круглим заглибленням діаметром 2,5 метра і глибиною 2 метри. Заглиблення було вирите в скельній породі, його внутрішні стіни відполіровані.
У Магабаліпурамі було 7 храмів. Найвідоміший храм Шиви розташований на березі затоки. 2004 року цунамі віднесло храм у море, проте пізніше його було відновлено. Коли хвилі потужного цунамі відійшли, були відкриті руїни храмового комплексу епохи Паллавів.
У храмі Шиви виявлено дуже цікавий кам’яний артефакт – монолітний базальтовий стовп складної 16-гранної форми. Вважається, що це найстаріший лінгам в Індії (VI-VII ст. н.е.).
Спочатку висота лінгаму досягала 4 метрів, зараз залишилося лише 1,5 метра. Особливістю цього лінгаму є те, що він виконаний у вигляді складної геометричної фігури, що представляє собою циліндр з 16-ю рівними гранями (як у гранчастої склянки).
Найдавніший лінгам Індії виконаний з машинною точністю! Дивовижною особливістю даного артефакту є не висота самого лінгама і не ширина грані, а точний кут між цими гранями — 157,5°, що без використання складної обчислювальної техніки просто неможливо виконати.
Дослідник давньої історії Індії, відомий своїми новаторськими теоріями, Правен Мохан, провів деякі виміри стародавнього артефакту. Він вирахував точний кут у десяті частки градуса, який повинен дотримуватися між гранями, щоб 16-гранний стовп вийшов рівний і без будь-яких похибок. Це кут – 157,5°. Ідеальна точність виконання стародавнього артефакту! Кожна грань збігається до десяткової частки градуса.
Як у стародавній Індії могли зробити монолітний високоточний 16-гранний базальтовий стовп заввишки 4 метри?!
Подальше вивчення храму вражає ще більше. Якщо поглянути на вершину храму, то можна побачити калаша (kalasha — навершя), у якого також 16 граней. Калаші, представлені у формі перевернутого горщика з вістрям, спрямованим до неба, є визначними елементами храмової архітектури.
Грані базальтового калашу також виконані з ідеальною точністю, але форма граней зовсім інша.
Весь храм витесаний із рожевого граніту, його висота – 20 м, висота калашу – 2 метри.
При цьому калаша і лінгам виконані з досить рідкісного чорного базальту. Найближчий кар’єр з його видобутку розташований за 1300 км від храму.
Чи можна повірити, що давньоіндійські майстри без необхідних знань, інструментів та технологій могли створити високоточний 16-гранний базальтовий лінгам заввишки 4 метри з кутом між гранями — 157,5°!? Складається враження, що над створенням храмів Магабаліпурама працювали самі міфічні герої, уславлені у рельєфах та скульптурах. 
У 1984 році пам’ятки Магабаліпурама були включені до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.
