Падіння імперій. Інь та Ян.
«Визначити правильну траєкторію майбутнього можна буде тоді, коли ми зрозуміємо помилки минулого»
Бернард Вербер «Третє людство»
Цивілізації народжуються, ростуть і вмирають, як живі організми. Вони знають моменти захоплення, коли все здається таким, що розвивається по правильній спіралі: більше комфорту, більше свобод, менше роботи, кращі умови життя, менше бід. А потім, досягнувши певного рівня, крива йде вниз. Приходять розгубленість, потім страх, які призводять до насильства та хаосу. Як правило, ця фаза відповідає мінімальному рівню, а потім починається підйом до нової фази. Але скільки часу змарновано!
Так Римська імперія будувалася, росла, процвітала і була попереду інших цивілізацій у всіх галузях: праві, культурі, технологіях… А потім вона була вражена корупцією, тиранією і закінчилася в повному занепаді, під навалою варварів. Довелося чекати Середньовіччя, щоб людство взялося до роботи там, де Римська імперія зупинилася в апогеї. Навіть цивілізації, що керувалися найкращим чином і були найбільш передбачливими, закотилися, ніби падіння було неминуче.
Багато держав, розвиваючись шляхом «вгору і вшир», рано чи пізно ставали імперіями. Протягом людської історії було багато імперій. Коротко про найбільш відомі:
АССИРІЯ. ПЕРСИДСЬКА ІМПЕРІЯ. СТАРОДАВНЯ МАКЕДОНІЯ. РИМСЬКА ІМПЕРІЯ. ВІЗАНТІЙСЬКА ІМПЕРІЯ. МОНГОЛЬСЬКА ІМПЕРІЯ. ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ. РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ. БРИТАНСЬКА ІМПЕРІЯ.
АССИРІЯ
Ассирія — стародавня семітська держава у північній Месопотамії (на території сучасного Іраку) вважається першою імперією в історії людства. Ассирійська імперія проіснувала понад тисячу років, починаючи з XVII століття до н. е. і до її знищення у VII столітті до н. е. Мідією і Вавилонією. Період найвищої могутності Ассирії — VIII-VII століття до н. е.
ПЕРСЬКА ІМПЕРІЯ
Перська імперія: держави Ахеменідів та Сасанідів. Держава Ахеменідів, створена перською династією Ахеменідів, існувала у VI-IV ст. до н. е. на території Азії. Наприкінці VI століття до н. е. кордони імперії Ахеменідів тяглися на сході від річки Інд до Егейського моря на заході, від першого порога Нілу на півдні до Закавказзя на півночі.
У 334 р. до н. е. Александр Македонський вторгся у межі держави Ахеменідів і перський цар Дарій III зазнав поразки. Після битви при Гавгамелах Перська імперія припинила своє існування. Країни та народи колишньої імперії підкорилися Александру Великому. Династія перських правителів Сасанідів, яка змінила близько 10 царів, у 651 році була повалена Арабським халіфатом.
СТАРОДАВНЯ МАКЕДОНІЯ
Стародавня Македонія — антична грецька держава в північній частині Греції зі столицею в Егі, що на заході межувала з давньогрецькою державою Епір і на сході — з Фракією. Звідси Александр Македонський розпочав свій легендарний похід на Персію, що завершився підкоренням частини Азії. За час свого правління Александр Македонський зумів розширити межі Македонського царства, включивши до його складу не тільки грецькі поліси, а й усю Перську імперію, Стародавній Єгипет та частково Індію, тим самим створивши імперію. Після смерті Александра імперія проіснувала недовго, була розділена між його полководцями — діадохами. Після падіння Константинополя під час четвертого Хрестового походу, латиняни та болгари розв’язали війну за право володіти Македонією; у підсумку країна була поглинена Нікеєю в 1234 р.
РИМСЬКА ІМПЕРІЯ
Хронологічні рамки існування Римської імперії охоплюють період, починаючи з правління першого імператора Октавіана Августа до поділу імперії на Західну та Східну, і подальшого падіння Західної Римської імперії, тобто з 27 року до н. е. по 476 рік.
Східна частина Римської імперії з центром у Константинополі існувала ще близько тисячі років.
Декілька держав вважали себе спадкоємцями Римської імперії. Прямим її продовженням на Сході була Візантійська імперія. На заході після падіння Римської імперії на її території виникло безліч дрібніших держав.
Обидві французькі імперії (Наполеона I та Наполеона III) та Османська імперія також називали себе спадкоємцями Риму.
ВІЗАНТІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
Візантійська імперія сформувалася в 395 р., після смерті імператора Феодосія I, внаслідок остаточного поділу Римської імперії на західну та східну частини. Менш ніж через вісімдесят років після поділу, Західна Римська імперія припинила своє існування, залишивши Візантію наступницею Стародавнього Риму протягом майже десяти століть історії. Столицею Візантійської імперії був Константинополь, одне з найбільших міст середньовічного світу.
Найбільші володіння імперія контролювала за імператора Юстиніана I (527—565 роки), повернувши собі на кілька десятиліть значну частину прибережних територій колишніх західних провінцій Риму та становище наймогутнішої середземноморської держави. Надалі, під натиском численних ворогів, держава поступово втрачала землі. Загинула імперія в середині XV століття під тиском турків-османів.
МОНГОЛЬСЬКА ІМПЕРІЯ
Монгольська імперія — держава, що склалася в XIII столітті в результаті завоювань Чингісхана і включала найбільшу у світовій історії територію від Дунаю до Японського моря і від Новгорода до Південно-Східної Азії (площею близько 38 млн. кв. км). Столицею держави був Каракорум. У період розквіту імперія включала великі території Центральної Азії, Південного Сибіру, Східної Європи, Близького Сходу, Китаю та Тибету.
У другій половині XIII століття розпочався розпад імперії на улуси. Найбільшими уламками Великої Монголії стали Імперія Юань, Золота Орда, держава Хулагуїдів та Чагатайський улус. На початку XIV століття відновлено формальну єдність імперії як федерації фактично незалежних держав. В останній чверті XIV століття монгольська імперія перестала існувати.
ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
Османська імперія — держава, створена в 1299 році тюркськими племенами Османа І в північно-західній Анатолії. Після падіння Константинополя в 1453 році Османська держава стала іменуватися імперією. Найбільшої могутності імперія досягла 1590 року. Під її пануванням знаходилася більша частина Південно-Східної Європи, Західна Азія та Північна Африка. Столицею імперії був Константинополь (Стамбул).
Османська імперія контролювала території Середземноморського басейну, була сполучною ланкою Європи та країн Сходу протягом шести століть. Правління османської династії тривало 623 роки, до 1 листопада 1922 року, коли монархія була скасована.
3 березня 1924 року було остаточно ліквідовано Османський халіфат. Повноваження та обов’язки халіфату були передані Великим національним зборам Туреччини.
РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
Російська імперія — держава, що існувала в період з 22 жовтня 1721 року до Лютневої революції і проголошення республіки в 1917 році. Імперія була проголошена за підсумками Північної війни, коли на прохання сенаторів російський цар Петро I прийняв титул імператора Всеросійського.
Російська імперія була третьою за площею з коли-небудь існуючих держав (після Британської та Монгольської імперій) — сягала Північного Льодовитого океану на півночі та Чорного моря на півдні, до Балтійського моря на заході та Тихого океану на сході. Глава імперії — імператор всеросійський, мав нічим не обмежену, абсолютну владу до 1905 року. 1 вересня 1917 року Олександр Керенський проголосив країну республікою.
БРИТАНСЬКА ІМПЕРІЯ
Британська імперія — найбільша з будь-яких держав за всю історію людства з колоніями на всіх населених континентах. Найбільшої площі імперія досягла в середині 30-х років XX століття, тоді землі Сполученого Королівства сягали 31,878 млн. км², що становить близько 22% земної суші. Загальна кількість населення імперії становила приблизно 480 млн. чоловік (приблизно одна четверта частина людства). Британська імперія зростала протягом понад дві сотні років. Кульмінацією розширення колосальної держави прийнято вважати початок ХХ століття. Тоді різноманітність різних територій усім континентах називали імперією, «над якою сонце будь-коли заходить».
Мільйони колоністів залишили Британські острови, заселивши переселенські колонії — США, Канаду, Австралію, Нову Зеландію. Нині Сполучене Королівство зберігає суверенітет над 14 територіями поза Британських островів. Сучасне населення цих країн значною мірою складається з нащадків переселенців із Британії та Ірландії. Процес деколонізації та надання незалежності державам колишньої імперії в основному завершився. Церемонія передачі суверенітету над Гонконгом КНР відбулася в 1997 році і стала для багатьох «кінцем імперії». Більшість колишніх британських колоній і одна колишня португальська колонія є членами Співдружності націй, неполітичного добровільного об’єднання рівних, у якому Сполучене Королівство не має привілейованого статусу. Наразі Співдружність очолює король Карл ІІІ.
Як пише Бернард Вербер у романі «Третє людство»,
«Поглянувши на історію з позицій стороннього спостерігача, можна зробити висновок, що людство у своєму розвитку, зробивши три кроки вперед, постійно повертається на два кроки назад. Воно рухається вперед, швидко сягає кульмінаційної точки, зупиняється і розвертається на 180 градусів, щоб потім усе розпочати спочатку».
Таким чином, римська цивілізація покращила собою грецьку, запозичивши в неї такі політичні принципи як демократія та республіка, та наукові: астрономія, геометрія, медицина, архітектура. Римська цивілізація не тільки здійснила небачену географічну експансію, але й досягла вершин процвітання в таких галузях, як техніка, архітектура, література, медицина, право. Вона розвивалася, розросталася, ставала все складнішою і складнішою — доти, доки не досягла свого піку. Після чого завмерла на місці. На зміну порядку, що панував в імперії, прийшли жорстокість і фанатизм.
І щоб еволюція відновилася з того самого кадру, на якому завмерла, довелося чекати до XV століття – доби «Відродження». Але тисячу років було безповоротно втрачено. Яким був би світ, якби еволюція у V столітті не завмерла на тисячу років?
Все перебуває у процесі нескінченної еволюції.
Усі явища у Всесвіті мають динамічний характер. Як говорить давня китайська філософія, представлена у Книзі Змін — І-цзін, мінливість природи та життя людей відбувається в результаті змін енергій Інь та Ян.
Так і імперії, існують доти, доки структура їх динамічна. Апогей їхнього існування виникає тоді, коли накопичені внутрішні протиріччя настільки сильні, що порушують стабільність існування. І коли накопичені внутрішні протиріччя не знаходять гармонійного їх вирішення, настає загибель імперій – порушується рівновага між Інь та Ян.
