Бхубанешвар. Кам’яне різьблення Лінгараджа.
Столицю індійського штату Орісси — Бхубанешвар, розташовану в районі дельти річки Маханаді, називають «Містом храмів» завдяки численним храмам, датованим VIII-XIII століттями (близько 500 храмів). Назва міста походить від слова «Трибхубанешвар», яке перекладається як бог (Ішвар) трьох світів (Трибхубан), що є епітетом бога Шиви.
У старій частині міста з 7 тис. храмів, що оточували священне озеро Бінду Сагар, яке за переказами отримувало воду з усіх священних рік Індії, збереглися близько 500 храмів, зокрема класичні зразки стовпоподібних храмів, вкритих зовні різьбленням.
Історія Бухбанешвара поділяється на історію давнього та історію нового міста. Стародавнє місто має більш, ніж 2000-річну історію. Натомість сучасне місто засноване лише 1948 року. Вперше Бхубанешвар згадується у зв’язку з війною між імперією Маур’їв та державою Калінга, що відбувалася 262 р. до н.е. Тоді імператор Ашока здобув поблизу міста велику перемогу, але, вражений кривавими наслідками битви, прийняв буддизм.
У II до н. е. імператор Кхаравела переніс столицю держави Калінга в передмістя сучасного Бхубанешвара. Зберігся камінь з висіченим на ньому текстом одного з едиктів імператора Ашоки (272—236 роки до н.е.).
Історичні пам’ятки підтверджують значущість Бхубанешвара в Середньовіччі з VII до XI століття н.е. Храми Бхубанешвара VIII—XII століть споруджені під впливом шиваїзму.
Серед сотень храмів Бхубанешвара найбільш вражаючі класичні зразки стовпоподібних храмів, покритих зовні різьбленням, з прилеглими залами та воротами. Всі мандіри (храми) Бхубанешвара споруджені з червоного місцевого каменю і зовні прикрашені великою кількістю скульптурних зображень.
Головною пам’яткою міста Бхубанешвар є храм Лінгараджа (Lingaraja Temple) на честь бога Шиви, який вважається найбільшим у штаті Одіша (Орісса). Ця архітектурна пам’ятка зведена в ранньому Середньовіччі і вважається найстарішою в країні. Лінгараджа приваблює не тільки паломників, а й численних туристів. Храм знаходиться на вершині пологого пагорба і звернений на схід, де розташовується центральний вхід.
У санскритських текстах можна знайти згадки про частину храму Лінгараджа, побудованого в VI столітті н. е. Передбачається, що він був заснований легендарним правителем Яяті. Цар переніс столицю з Джайпура в Бхубанешвар і перетворив її на велике і розвинене місто. Місцеві жителі дотримувалися фалічного культу Шиви і вирішили звести для нього святиню.
Основні споруди були завершені в XI столітті, але через велику популярність територію храму весь час удосконалювали і розширювали. З часом побудували храми, присвячені не тільки Шиві, але й Вішну, Парваті, Ґанеші і богині Бхубанешварі, яка розглядається як основний шакті (дружина бога Шиви) храму Лінгараджа.
Храм Лінгараджа, присвячений фалічному культу Шиви, відомий великою кількістю скульптур , що зображують сцени з індуїстської міфології. Його загальна площа становить 250 га. Центральна частина комплексу складається з трьох храмів, які присвячені Парваті, Ганешу і Картікеї. Вони розташовуються на величезній плиті, зробленій з латериту, яка має розміри 160м*142м, при цьому її товщина досягає 2,3 м. Центром усієї архітектурної композиції є центральна башта храму (шикхара) Рекхі Деул Лінгарадж, висотою 55 м. У плані вежа є квадратом зі стороною 19 метрів.
Зовнішня поверхня Лінгараджа розділена численними формами і нагадує кукурудзяний початок. Шикхара повністю вкрита кам’яним різьбленням, декорована фігурами тварин і людей, її вінчає дископодібний купол зі шпилем, який підтримує ряд левів. На території архітектурного комплексу є ще кілька веж і 150 невеликих святинь.
Образ бога Шиви в святилищі представляє 8-метровий лінгам, виготовлений з граніту. Лінгам храму має власне ім’я — «Сваямбху-лінгам», саме від нього отримав назву і весь храмовий комплекс: «Лінга» — знак, мітка, «Раджа» — цар. Цей лінгам має унікальну властивість: вважається, що він належить навпіл богам Вішну і Шиві, тому і приваблює до храму прихильників обох богів. На території храму розташована велика кількість менших лінгамів, виконаних з каменю або металу.
Храм Лінгараджа — один із найкращих пам’яток середньовічної індійської архітектури, що демонструє вершини майстерності архітекторів та скульпторів XI століття.
Вхід у храмовий комплекс Лінгараджа дозволено лише індусам. Однак туристи можуть розглянути споруди храму зі спеціального оглядового майданчика. Щоранку тут запалюють лампадки, здійснюють підношення вогню, а ввечері проводять очищення вершковим маслом і медом (панчамріту).
Індія — східна казка наяву. Ця загадкова країна має унікальну історію та культуру, пам’ятки якої збереглися по всій Індії. Сьогодні Індія відкрита для туристів, але як і 500 років тому вона багато в чому залишається країною-загадкою.
