Чарівна та загадкова Флоренція. Коридор Вазарі.

Флоренція – легендарне італійське місто, колиска епохи Відродження – загадка, розгадувати яку можна нескінченно. Флоренція  має тисячолітню історію. Землі, де розташована нинішня Флоренція були заселені з часів етрусків. Вже тоді місто Флоренція було відоме як процвітаюче і розвинене. Але справжня слава дійшла Флоренції в епоху Відродження.

Тут батьківщина Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Данте, Галілея та Амеріго Веспуччі. За кількістю архітектурних пам’яток та витворів мистецтва Флоренцію називають «містом-музеєм», весь її історичний центр включено у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Стародавню історію Флоренції можна вивчати нескінченно довго, як і помилуватися пам’ятками архітектури і мистецтва, що збереглися.

Собор Санта-Марія-дель-Фьоре

Санта-Марія-дель-Фйоре — візитна картка Флоренції. У перекладі назва собору Санта-Марія-дель-Фйоре звучить як «квітка святої Марії». Друга назва собору – Дуомо (Duomo di Firenze) за назвою головної площі міста. Цей оригінальний символ епохи Відродження виник у Флоренції понад 700 років тому.

Дуомо почали будувати 1296 року, але освятили лише 1436 року. Спочатку планувалося, що його стіни зможуть вміщати на святкові богослужіння всіх мешканців міста. Адже на момент задуму про будівництво собору у Флоренції проживало 90 тисяч людей.

Унікальним став і купол собору. Його вага у 40 тисяч тонн вимагала особливого каркасу. Із завданням впорався Філліппо Брунеллескі. Його восьмигранна вежа-шпиль, а найголовніше спроектовані механізми, для її підйому досі захоплюють сучасних архітекторів.

Споруда неймовірних розмірів, що має форму латинського хреста. Собор вражає своєю величчю та розкішшю. У його обробці поєднуються 3 відтінки мармуру: білий, рожевий та зелений. Усередині собор прикрашений фресками, зі сценами з життя Богоматері. Фасад Санта-Марія-дель-Фйоре прикрашає статуя Діви Марії з немовлям на руках та квіткою лілії.

Міст Понте-Веккіо

Понте Веккіо — одна з головних визначних пам’яток Флоренції, найстаріший міст через річку Арно, побудований у 1345 році. З тих пір його первісний вигляд практично не змінився. У різні часи міст Понте Веккіо мав різні назви, хоча в перекладі його ім’я «Старий міст».

У цьому місці раніше були розташовані лавки м’ясників і продавалися бакалійні товари. Коли над будовою був зведений Коридор Вазарі — крита галерея, що проходить через все місто і з’єднує Палаццо Веккйо з Палаццо Пітті (таємне місце Флоренції), м’ясники і продавці бакалії були вигнані.

Сьогодні тут розташовані сучасні ювелірні та сувенірні магазини. Золото — головний символ Понте Веккіо, про що свідчить статуя Бенвенуто Челліні — видатного ювеліра Флоренції, розташована на західній стороні мосту. Традиційно у цьому місці закохані приковують «замки кохання».

Площа Синьорії та Палаццо Веккйо

Площа Синьйорії — L-подібна площа перед Палаццо Веккйо. Площа була центром політичного життя за часів Флорентійської республіки. У римський період на місці площі був театр. Пізніше тут було збудовано 36 веж, у яких оселилася родина Уберті, що належала до гібеллінів. У 1260 році після перемоги гвельфів всі будівлі родини Уберті були зруйновані. Після цього й утворилася площа. За свою історію вона змінила кілька імен: площа Пріорів, площа Великого герцога та площа Нації.

Палаццо Веккйо — це серце Флоренції. Побудований у 1299 році за проектом архітектора Арнольфо ді Камбіо для перебування й засідання сеньйорів, він є символом історії міста. Золотий вік Палаццо Веккьо розпочався, коли родина Медічі вирішила перетворити його на справжній палац, зробивши сімейною резиденцією.

За часів Флорентійської республіки у Палаццо Веккйо встановлюють як всередині, так й зовні численні скульптури відомих майстрів, зокрема Мікеланджело Буонарроті, Донателло.

У 1865 році сюди переїздить уряд та палата депутатів новоствореного Італійського королівства. Вони перебували у Палаццо Веккйо до 1871 року, коли королівські й урядові установи переїхали до Риму. Після цього у Палаццо Веккйо й дотепер розташовується ратуша з магістратом міста Флоренції.

Особливістю будівлі є масивний фасад, що складається з великих блоків. Все це доповнює асиметрично розташована вежа. У 1667 році на вежі було встановлено годинник роботи Вінченцо Вівіані, що дотепер справно працює. Над вхідними дверима є фронтиспис з мармуру «Ісус Христос, Цар над царями і Господь над панами». З 1504 до 1873 року тут стояв «Давид» Мікеланджело.

Галерея Уффіці

Галерея Уффіці — найстаріший музей в Європі, побудований в 1560—1581 роках. Історія Уффіці починається в липні 1559 р., коли правитель Флоренції Козімо I Медічі замислив об’єднати всі адміністративні служби міста в загальному просторому палаці. Для реалізації проекту був запрошений майстер Джорджо Вазарі.

Наступник Козімо, Франческо I, вирішив перебудувати лоджію, що вінчає будівлю, для створення приміщень під колекції предметів мистецтва, зброї, наукових знахідок.

Протягом століть галерея поповнювалась шедеврами мистецтва. На початок XXI століття галерея нараховує низку шедеврів таких італійських майстрів: Джотто, Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тіціан… А зібрання автопортретів — найзначніша загальновизнана колекція у світі — становить 1600 робіт.

Базиліка Санта-Кроче

Будівництво Базиліки Санта-Кроче або церкви Святого Хреста було розпочато у 1294 році та закінчено лише у 1385 році. За церковною легендою, церкву заснував Франциск Ассізький. Це найбільша у світі францисканська церква, збудована у готичному стилі.

Базиліка відома фресками Джотто та вівтарними прикрасами Донателло. У церкві поховано близько 300 відомих флорентійців, серед яких Галілео Галілей, Нікколо Макіавеллі, Джоакіно Россіні, Мікеланджело.

Палаццо-Пітті

Палаццо Пітті — палац та галерея мистецтв,  найбільший палац Флоренції, у минулому – резиденція тосканських герцогів та італійських королів.

У 1440 році банкір і підприємець Лука Пітті, щоб показати свою владу і багатство, доручив Філіппо Брунеллескі збудувати найпишніший палац. Лука Пітті намагався в усьому перевищити своїх противників Медічі.

Сьогодні Палаццо Пітті — один із найбільших музейних комплексів Італії, в ньому розташовані Палатинська галерея, Галерея сучасного мистецтва, Музей срібла, Музей порцеляни, Музей карет та Галерея костюма.

Площа Мікеланджело

Площа Мікеланджело була побудована в 1869 році на височині на південь від центру міста за проектом архітектора Джузеппе Поджі , завершуючи його роботу з реконструкції лівого берега річки Арно.

У центрі площі, названої ім’ям майстра епохи Відродження , встановлено копію його статуї Давида, біля підніжжя якої розташовані копії чотирьох алегорій з капели Медічі в базиліці Сан-Лоренцо. На відміну від мармурових оригіналів всі копії виконані з бронзи. Статуя, для транспортування якої знадобилися дев’ять пар биків, була відкрита 25 червня 1873 року.

Флоренція… Тут мешкали легендарні Медічі — родина, яка нерозривно пов’язана з історією не лише Італії, а й усієї Європи. Їхній могутній вплив поширювався далеко за межі рідного міста, а підступи та інтриги, які вони створювали, досі залишаються у всіх на устах.

Тож іноді їм просто життєво необхідно було залишатися непоміченими – настільки, що ніхто навіть не підозрював, що зовсім поряд знаходиться хтось із представників владної родини. Одним із способів досягнення поставленої мети було безперешкодне та непомітне пересування містом, для чого часто використовувався коридор Вазарі (Corridoio Vasariano).

Коридор Вазарі — це крита галерея, що проходить через все місто, яка з’єднує Палаццо Веккйо з Палаццо Пітті — таємне місце Флоренції, яке знаходиться у всіх перед очима, але його ніхто не бачить!

Коридор Вазарі перебуває практично над головами у перехожих, проте багато хто навіть не підозрює про його існування.

Оригінальна галерея Вазарі була побудована протягом п’яти місяців у 1565 році на замовлення великого герцога Тоскани Козімо I. Причиною будівництва послужило одруження сина великого герцога, Франческо I Медічі, з Йоганною Австрійською. Архітектором споруди виступив Джорджо Вазарі.

Мета будівлі була прагматичною — з’єднати будинок, у якому проживали Медічі, з Палаццо Веккйо, де на той час був уряд Тоскани. Відстань по суті невелика — довжина галереї всього 750 метрів.

Таємний шлях перетинає річку Арно унікальним житловим мостом Понте Веккіо. За час будівництва всі м’ясні та рибні лавки, які тоді були на мосту, були перенесені і тут з’явилися ювелірні магазини.

Сьогодні Коридор Вазарі є частиною галереї Уффіці та зберігає близько 700 картин XVI—XVII століть римських та неаполітанських майстрів, а також унікальну колекцію автопортретів відомих та великих художників Італії та світу аж до початку XX століття. У колекції автопортретів міститься близько 1400 картин, зокрема автопортрети Рафаеля, Джорджо Вазарі, Рубенса, Дієго Веласкеса.

Сьогодні сотні туристів товпляться навколо ювелірних магазинів, розташованих на мосту Понте Веккіо у числі яких у 1997 році була і я , але мало хто знає про найбільшу таємницю Флоренції — Коридор Вазарі — «червоної доріжки» міста мистецтва — міста, де жили Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Данте та Галілей, де розпочався Ренесанс.