Ужгород — місто легенд на порозі Карпат.

Ужгород — місто, де історія, легенди та природа переплітаються в чарівну мозаїку. Усі дороги ведуть в Ужгород – місто, де весною нема куди сховатися від цвіту сакури, а взимку – від засніжених вершин вдалині.

Археологічні дані свідчать, що поселення на території сучасного Ужгорода існували ще в кінці X — на початку XI століття. Стародавня назва міста — Унгвар — поєднання назви річки Унг (нині Уж) і угорського «вар» — замок.

Місто виникло навколо фортеці, яка згодом стала Ужгородським замком. Назва походить від річки Уж, що протікає через місто. Історично місто було важливим стратегічним пунктом на кордоні з Угорщиною.

Ужгород перебував під владою Великої Моравії, Угорського королівства, Австро-Угорщини, Чехословаччини — тому тут відчутна багатонаціональна спадщина.

У VII столітті територію заселили білі хорвати, які створили тут укріплене поселення — форпост слов’янського князівства. У IX столітті Ужгород входив до складу Великої Моравії — першої великої слов’янської держави. З X століття місто потрапляє під владу угорських королів, які укріплюють замок і розвивають місто як прикордонну фортецю.

Найдавніша згадка про Ужгород — 1154 рік. Арабський географ Аль-Ідрісі згадує місто як важливий пункт на торговельному шляху.

У XVIII–XIX століттях Ужгород стає адміністративним центром комітату Унг в складі Австро-Угорщини і розвивається як культурний і освітній осередок. У 1919–1938 роках місто входить до складу Чехословаччини, отримує сучасну назву — Ужгород.

Сьогодні Ужгород — адміністративна столиця Закарпаття, місто з багатонаціональним населенням, де переплітаються українська, угорська, словацька, єврейська та ромська спадщина.

Найвизначніші пам’ятки Ужгорода — міста, що стоїть на порозі Карпат і несе в собі сліди багатьох епох.

Ужгородський замок

Ужгородський замок — одна з найстаріших і найкраще збережених фортифікаційних споруд України. Перші згадки про замок відносяться до IX століття. Це була твердиня на на Замковій горі над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев’яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець.

898 року угорські завойовники штурмують твердиню, що стало початком нової епохи. Замок переходить під контроль угорських королів. У X–XIII століття фортеця перебудовується в кам’яну, стає важливим оборонним пунктом на кордоні з Галичиною.

У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років.

У XVII–XVIII століттях замок модернізують у стилі пізнього ренесансу та бароко. Зводяться нові бастіони, укріплення, внутрішні приміщення. Замок був майже неприступним. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8—10 метрів, через який до в’їзної брами було перекинуто підйомний міст.

До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5—3 м до 10-метрової висоти, вона зберіглася і дотепер.

Легенда про Ужгородський замок

Легенда переносить нас у XVII ст., коли замком володів граф Другет. У нього була дочка. Один з сусідніх воєвод вирішив захопити Ужгородський замок і щоб дізнатися, як це зробити, переодягнувся незнайомцем. Приїхавши в Ужгород він випадково познайомився з дочкою Другета. Вони покохали одне одного, і дівчина розповіла всі таємниці замку, в тому числі і про потаємний хід, про який знали тільки в її родині. Довідавшись про це, батько наказав живцем замурувати дочку в стіні замку, а воєводу стратити. З того часу опівночі в замку з’являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.

Невицький замок

Уперше Невицький замок згадується на початку XIV ст. як опорна база місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу. Замок розташований на пагорбі над річкою Уж, неподалік міста. Побудований у XII–XIII століттях, замок пережив монгольські напади та релігійні війни.

У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев’яного замку кам’яний. У 1644 році під час релігійних воєн трансільванський князь Юрій I Ракоці зруйнував замок.

Те, що замок так довго стояв зруйнованим, породило в людській уяві страшні історії, пов’язані з цим місцем.

Найпопулярніша легенда про Погану Діву або злу чаклунку. Найголовніше, що прототип Поганої Діви дійсно існував. Прототипом Поганої Діви була нащадок роду Другетів угорська графиня.

Дійсно, бажаючи укріпити стіни замку, його господиня веліла додавати до вапна молоко. За найменших огріх жорстоко карала. Не витримавши більше свавілля графині, люди пожалілися королю. Щоб не затівати війну, володар задумав хитрістю виманити вельможу із замку. Було зібрано стадо корів, до шиї яких було прикріплено дзвіночки, а до рогів сіно, яке було підпалене і створювало димову завісу. Вся ця купа корів успішно здолала зло. Серед ночі налякана страшним видовищем графиня спробувала втекти, але завбачливі військові короля її впіймали й стратили.

Горянська ротонда

Горянська ротонда — одна з пам’яток архітектури національного значення. Розташована на останньому пагорбі Карпат на околиці Ужгорода. Походження та вік ротонди невизначені до сьогодні. Схожість матеріалу побудови із матеріалом замкових романських стін привело їх до одного висновку: Горянська церква належить до Х-ХІ ст.

Костел Святого Юрія

В самому серці стародавнього Ужгорода височіє велична споруда – римо-католицький собор Святого Юрія, що був збудований на руїнах старої лютеранської церкви у 1611 році. Поява римо-католицького костелу в Ужгороді пов’язана з іменем володаря міста Юрія Другета.

Красива будівля створена у змішаному стилі бароко і необароко. Ще 1820 року на вежі костела розмістили міський годинник. Годинник постраждав від пожежі і був відновлений 1857 року. 1904 року його замінили на новий, і протягом останніх 120 років він продовжує безпомилково відраховувати час.

Костел Святого Юрія — архітектурний шедевр з трьома куполами-вежами став невіддільною частиною міського пейзажу Ужгорода.

Ужгород має затишну атмосферу, багато кав’ярень, музеїв, старовинних вуличок. Весною місто вкривається рожевим цвітом сакури — тут найбільша алея сакур у Європі.

Легенда про турула — захисника Ужгорода

Колись давно, коли Ужгородський замок тільки почали будувати, над Замковою горою часто кружляв птах із срібними крилами. Його називали турул — небесний вісник, що приносить силу й захист.

Місцеві вірили, що турул — це дух гір, посланий богами, щоб оберігати місто від ворогів і стихій. Коли наближалася небезпека, птах здіймався в небо й видавав гучний крик, попереджаючи мешканців.

Одного разу, коли вороги підійшли до міста, турул злетів так високо, що його крик почув навіть князь у далекому Мукачеві. Він одразу вирушив на допомогу, і місто було врятоване.

З того часу турул став символом захисту, мудрості та єдності. Його статуя з розпростертими крилами стоїть у дворі Ужгородського замку. Кажуть, якщо торкнутися його лапи й загадати чисте й добре бажання — воно обов’язково здійсниться.