Колекція «недоречних артефактів» Падре Креспі.
Історія Падре Креспі є однією з найзагадковіших історій, що розповідають про спадщини невідомих цивілізацій, загадкові артефакти, величезну кількість золотих предметів із зображеннями дивних фігур і символами, що належать шумерській та іншим невідомим мовам. Ця історія оточена таємницями.
Карло Креспі Крочі народився 1891 р. в Італії у невеликому містечку під Міланом. У п’ятнадцять років Карло став послушником в одному з монастирів, що належать Салезіанському ордену. При цьому Креспі здобув освіту в університеті Падуї та спеціалізувався на антропології.
У 1923 р. Креспі вперше приїхав до Еквадору з метою збору даних для міжнародної виставки, а в 1933 р. перебрався до міста Куенка, де прожив 50 років.
Куенка славився тим, що тут свого часу була ставка Тупак Інка Юпанкі — правителя Імперії Інків, який приєднав землі Еквадору до Інкської імперії у 70-х роках XV століття.
В Куенке Падре Креспі розвинув бурхливу місіонерську діяльність. Упродовж десяти років він зумів заснувати у місті сільськогосподарську школу, інститут сходознавства, коледж для навчання малозабезпечених дітей, створити місцевий оркестр. У 1931 р. Креспі зняв документальний фільм про індіанців племені хіваро, які жили у верхів’ях Амазонки.
Завдяки своїй місіонерській діяльності Креспі став шановною людиною для корінних індіанців. На подяку за роботу та допомогу місцевому населенню, корінні мешканці дарували Креспі стародавні артефакти, які були знайдені в підземних печерах джунглів Еквадору на околицях 200 км від Куенка.
Антропологічні інтереси Креспі призвели до того, що він почав скуповувати у місцевих жителів предмети давнини. В результаті його колекція зайняла три величезні кімнати у коледжі «Корнеліо Мерчан».
У колекції Креспі була представлена кераміка усіх індіанських культур Еквадору. Але найбільший інтерес становили вироби, які не можуть бути співвіднесені з жодною з відомих археологічних культур Америки. В основному це були предмети із міді, мідних сплавів, іноді із золота. Більшість цих артефактів було виконано методом карбування на металевих листах.
У зібранні були маски, корони, нагрудні диски… Але найцікавішими були численні золоті чи позолочені пластини, вкриті символами та написами. Падре Креспі зібрав понад сотню таких пластин. Деякі з них мали розміри до 1,5 м завширшки і до 1 м заввишки.
Падре Креспі отримав дозвіл Ватикану відкрити музей у Салезіанській школі Куенка, який став найбільшим музеєм того часу в Еквадорі. Креспі припускав, що існував зв’язок між артефактами його колекції та давніми цивілізаціями Вавилону та Шумеру.
Представники офіційної науки ігнорували ці зібрання артефактів. Представники церкви заявляли, що всі речі – сучасні вироби місцевих селян. При цьому (за деякими даними) багато речей зі зборів Креспі після його смерті були таємно вивезені до Ватикану.
Дослідники колекції Падре Креспі зазначали, що серед експонатів поряд з індіанськими зустрічалися ассірійські, єгипетські, китайські та африканські артефакти. Величезні золоті пластини дослідники назвали «стародавньою металевою бібліотекою». Про якісь спроби дешифрувати ці написи невідомо. Датувати ці знахідки неможливо.
Зображення на пластинах не мали нічого спільного із культурними традиціями стародавньої Америки. Вони мали відношення до цивілізацій середземноморського басейну та Близького Сходу. На одній із пластин була зображена піраміда, аналогічна пірамідам плато Гіза. Нижчим краєм цієї пластини йде напис, виконаний невідомим «алфавітом».
Невідомий «алфавіт», яким виконано напис, зустрічається і на інших предметах. Цей вид писемності не відомий сучасним дослідникам. На перший погляд він має певну схожість із писемністю Мохенджо-Даро.
Крім пластин у колекції Креспі було багато кам’яних табличок з вигравіруваними на них зображеннями та написами невідомими мовами. Примітно, що саме ці категорії предметів, за словами Падре Креспі, індіанці знаходили у джунглях у підземних тунелях та камерах.
Падре Креспі стверджував, що від міста Куенка у джунглі тягнеться давня система підземних тунелів, довжиною понад 200 км. Про таку систему тунелів писав ще 1972 р. Еріх фон Денікен у своїй книзі «Золото богів». Він же навів і перші зображення речей із зборів Падре Креспі.
1962 року в результаті підпалу коледж «Корнеліо Мерчан» було знищено пожежею. Більшість зборів Креспі вдалося врятувати, але у вогні загинула кімната, що містила найцінніші та високохудожні вироби.
На руїнах коледжу Падре Креспі спорудив церкву Марії Аусільядори, яка стоїть і досі. Падре Креспі помер у 1982 р. у віці 91 рік. Незадовго до смерті, 1980 р. він продав велику частину своїх зборів Музею Центрального банку в Куенка. Гроші від продажу колекції пішли на будівництво нової школи.
За деякими даними, більшість карбованих металевих пластин було повернуто музеєм до церкви Марії Аусільядори, де можливо, зберігаються і зараз.
Існує такий термін в історії, як «недоречні артефакти», який застосовується до широкого спектру об’єктів, що вивчаються як наукою, так і альтернативними істориками.
З погляду офіційної науки «недоречний артефакт» — це об’єкт, неможливий з точки зору прийнятої науковою спільнотою хронології еволюції або розвитку техніки.
Можливо, колекція артефактів Падре Креспі віднесені істориками до «недоречних артефактів», які не належать до жодної з відомих археологічних культур Америки.