Загадки та таємниці Стародавнього Єгипту. Частина IV. Долина царів. Луксор
Продовження статті «Загадки та таємниці Стародавнього Єгипту. Слідами високорозвинених цивілізацій».
ДОЛИНА ЦАРІВ. ЛУКСОР
Усипальниці Долини царів багато століть є центром уваги археологів. Це магічне місце, що втілює велич єгипетської цивілізації, приваблює туристів уже багато років.
Долина царів знаходиться у випаленій сонцем пустелі, оточеній скелястими неприступними скелями, на західному березі Нілу, навпроти міста Фіви (Луксор) — політичної та релігійної столиці Нового царства.
Величні піраміди фараонів Стародавнього та Середнього царств розкрадалися сучасниками майже відразу після поховання вельможі. Тому монархи Нового царства вирішили споруджувати свої усипальниці у більш тихому і захищеному місці. Відповідна ущелина знайшлася в пустелі серед гір неподалік стародавнього міста Фіви (нині Луксор), місце назвали — Долина царів.
Першим порушив багатовікову традицію зі спорудження пірамід фараон Тутмос I. Для нього створили особливу усипальницю, яка не приваблювала б грабіжників і допомогла його душі потрапити в царство мертвих.
Для цього далеко від цікавих очей у скелі видовбали колодязь з дуже крутими сходами. Його продовженням став довгий тунель, який розгалужувався і наприкінці закінчувався похоронними кімнатами. Цей прийом будівництва гробниць перейняли і наступні правителі Єгипту. Багато фараонів для захисту своїх останків влаштовували в тунелях різноманітні пастки.
На внутрішньому оздобленні гробниць не економили. Проходи розписувалися фресками, що оповідають про земне життя покійного. Поруч із саркофагами, нерідко позолоченими, залишали гроші, прикраси, речі та предмети побуту для благополучного життя покійного у потойбічному світі.
Починаючи з XVI ст. до н. е., ущелини використовували як королівські некрополі протягом 500 років. Вчені вважають Долину царів однією з найбільш значних пам’яток на планеті, тому в 1979 місцевість стала об’єктом, що охороняється ЮНЕСКО.
Стародавні єгиптяни представляли народження та смерть як дві сторони єдиного життя. Вони вірили, що ніхто і ніщо не вмирає, все змінюється, трансформується. Смерть для них не була кінцем життя, лише новим початком, відродженням, продовженням існування Безсмертної Душі людини у іншому світі.
Протягом усієї історії Стародавнього Єгипту фараони керувалися законами Всесвітньої Гармонії, які втілювалися в образі крилатої богині Маат та її символу — страусиного пера. Маат – богиня істини та справедливості, символ розсудливості, порядку, єдності та злагоди.
Стародавні єгиптяни вірили, що кожен померлий мав постати перед 42 суддями і визнати себе невинним чи винним у гріхах. Душу померлого зважували на чаші терезів, врівноважених страусиним пером богині Маат. Терези тримав бог Анубіс, вирок виносив чоловік Маат — бог Тот. Якщо людина прожила життя «з Маат у серці», була чиста і безгрішна, вона оживала для щасливого життя.
Єгиптяни вірили, що людина продовжує існувати за межами смерті, вони вважали, що людина є частиною Всесвіту. Давньоєгипетські тексти представляють людину єдністю двох протилежностей: фізичне тіло — Кат — риба, що пливе в матеріальному просторі земного життя, безсмертна душа Ба — птах.
На сьогоднішній день археологами в Долині царів знайдено 63 гробниці, майже всі фараонів, серед них: Тутмоса I, Тутмоса III, Аменхотепа II, Тутанхамона, Хоремхеба, Рамсеса I, Сеті I, Рамсеса III, Рамсеса VI, Рамсеса IX. Перший фараон, похований у Долині царів — Тутмос I із XVIII династії, останній — Рамсес XI із XX династії.
Найпопулярнішою в Долині царів є гробниця Тутанхамона. Назвати її вражаючою не можна, адже весь її вміст знаходиться в Каїрському музеї. Приміщення не дуже велике, ймовірно через те, що фараон помер у юному віці і усипальницю не встигли добудувати, зате на стіни нанесений цікавий древній розпис.
Найдовшою в Долині царів вважається гробниця Сеті I. Її коридори та кімнати, на стінах яких чудово збереглися фрески, врізаються вглиб скелі майже на 140 метрів.
Однією з наймальовничіших є усипальниця видатного єгипетського фараона Тутмоса III. Щоправда, не кожному під силу подолати крутий спуск у гробницю, вхід до якої знаходиться за 30 м над рівнем долини.
У Долині цариць, де ховали не лише цариць — дружин і матерів фараонів, а й єгипетських принців, що передчасно померли, археологи виявили понад 70 гробниць. Найбільший інтерес має гробниця Нефертарі, дружини Рамсеса II. Настінні розписи її гробниці ілюструють єгипетську «Книгу Мертвих».
Біля самого підніжжя скель Дейр-ель-Бахрі знаходиться найнезвичайніший пам’ятник давньоєгипетської архітектури — поминальний храм цариці Хатшепсут, присвячений богині Хатхор. Храм стоїть біля підніжжя скель Лівійського плоскогір’я, що круто обриваються.
Сам храм воістину чудо інженерної думки стародавніх єгиптян. Вирубаний у вапнякових скелях, він складався з трьох величезних терас, розташованих одна над одною. На кожній з терас знаходилися відкритий двір, криті приміщення з колонами і святилища, що йшли в товщу скелі. Цей грандіозний задум був втілений руками архітектора Сененмута, фаворита цариці.
«Свята святих» храму Хатшепсут — святилище Амона-Ра. Коли у 2003 році ми відвідали Долину царів, вхід до святилища було закрито. Вдалося побачити лише відполіровані гранітні ворота з ієрогліфами, які можуть бути залишком спорудження старих додинастичних часів.
Залишається загадкою категорична заборона зйомки всередині гробниць. Можливо, написи на стінах гробниць містять якусь інформацію, яку місцеві єгиптологи не хотіли б зробити загальнодоступною. А може, не в написах справа?
Альтернативні історики вважають, що більшість підземних приміщень у Долині царів створено стародавньою високорозвиненою цивілізацією. Можливо, ці підземні приміщення створювалися перед якимось катаклізмом (наприклад, Всесвітнім Потопом) чи війною, як укриття. Ця версія підкріплюється тим, що рівень технології обробки стін значно падає в міру проходження коридорами «гробниць». Одна з версій: підземні галереї та коридори створювалися за допомогою гірничопрохідницького комбайна або іншого механічного обладнання, а фараони використовували приміщення, створені задовго до них, як «гробниці».
Стародавні єгиптяни залишили по собі безліч нерозгаданих загадок, деякі з них досі зберігаються в Долині царів. Стільки історії в одному місці, скільки її зібрано на берегах стародавнього Нілу, мабуть, немає ніде на планеті. 
Продовження у статті Загадки та таємниці Стародавнього Єгипту. Частина V. Аменхотеп ІІІ. Колоси Мемнона.
