Древняя ИндияЦивилизации

Музичні колони індійських храмів.


З давніх-давен індійські майстри були знайомі з мистецтвом обробки каменю (граніту, мильного каменю — талькохлориту, мармуру), який голосно дзвенить при ударі. Колони, статуї богів, жертовне каміння, сходи, виготовлені з «співаючого каменю», можна побачити майже у всіх південних штатах Індії — Андгра-ПрадешКарнатакаКерала, але найбільше цих шедеврів зберіглося в штаті Тамілнад.

Стародавні будівельники володіли якоюсь просунутою звуковою технологією, яку ми не розуміємо, вони були здатні візуалізувати звук і створити «співаючі храми».

В умілих руках мулярів після копіткої обробки камінь набував резонуючих властивостей. Частина колон починала «гудіти» на низьких октавах, інші чисто й ніжно видавали звуки, які поступово завмирали десь у камені.

Найбільше індійські храми славляться різьбленими та «музичними» колонами. У ряді храмів колони є одночасно і конструктивним елементом, і музичним інструментом. Які ж треба було провести майстрам розрахунки, щоб колона витримувала величезне навантаження і не втратила властивостей, що резонують.

ХРАМ МІНАКШІ

Знаменитий храм богині Мінакші у місті Мадурай штату Тамілнад прикрашає понад дві тисячі колон з кам’яним різьбленням. Деякі колони є музичними – на них можна грати як на ксилофоні. Із захопленням про цей архітектурний витвір відгукувався мандрівник Марко Поло.

Храм Мінакші входить до найбільших храмів світу. Він був побудований у XVII ст. за наказом царя Тірумала Наяка і присвячений Шиві та богині Мінакші — одній з дружин бога Шиви. Храм Мінакші називають восьмим дивом світу.

ХРАМ ВІТТАЛА

Прославився своїми музичними колонами і храм Вітталанайекзотичніший храм на півночі індійського штату Карнатака, за 300 км від курорту ІндіїГоа. Храм вважається найвеличнішою та найкрасивішою спорудою імперії Віджаянагара. Храм звели у XVI столітті на честь бога Вішну.

Територія стародавнього міста Хампі рясніє архітектурними чудесами та вишукуванням, але храм Віттала – найекзотичніший. Храм демонструє дивовижну витонченість фантазії стародавніх архітекторів. Внутрішні зали Віттала прикрашені оригінальними фігурами танцюристів та музикантів, що не є рідкістю для індійських храмів.

Але Віттала не лише зображує музикувін і сам звучить. Його музичні колони під час постукування сандаловими паличками видають мелодії. Колони на вході та у внутрішніх залах складені з тоненьких порожнистих міні-колон-трубок, що оточують основну колону. Їх по сім на кожній колоні, і це невипадково – цей своєрідний інструмент може відтворювати всі сім нот. Якщо легенько стукнути по колоні, що «співає», з’являється чистий, мелодійний звук. Доповнює його пісня вітру, що гуляє по закутках храму.

ХРАМ ТАНУМАЛАЙАН

Храм Танумалаян у Сухіндрамі штату Таміл Наду присвячений Шиві, Вішну та Брахмі. Це один із 108 храмів Шиви, шанованих індуїстською культурою керали. Головне божество храму — Тримурті: Шива, Вішну та Брахма в одній формі, яка називається Sthanumalyam. Звідси і назва храму – Станумалая.

Нинішній храм було відреставровано у XVII столітті, кілька написів періоду раннього та середньовічного Чола свідчать про те, що храм на цьому місці існував ще у IX столітті н.е.

Храм Танумалаян відомий якістю обробки каменю. Є в храмі чотири музичні стовпи, вирізані з цілісного каменю, висотою 5,5 м. Це архітектурно-дизайнерська родзинка території храму. Вони знаходяться в районі Аланкара Мандапам, і при ударі видають звуки різних музичних нот. Є ще 1035 стовпів з різьбленням у зоні, відомій як танцювальний зал.

ХРАМ РАМАППА

Неподалік Варангалу, у селі Палампет, знаходиться шиваїстський храм Рамаппа, побудований, згідно з написом у храмі, в 1213 р. н.е. за правління царя Какатії — Ганапаті Дева. Храм Рамаппа відомий своєю архітектурною досконалістю і вважається одним із найкращих середньовічних храмів Південної Індії.

Храм височить на платформі у формі зірки заввишки 1,8 метра та споруджений із червоного пісковика. Зал перед святилищем прикрашений численними колонами з вишуканим різьбленням.

Круглі колони зовні храму мають великі кронштейни із чорного базальту. Вони вирізані у вигляді міфічних тварин, танцівниць чи музикантів та є шедеврами мистецтва Какатія.

Барельєфи виконані із цілісного шматка базальту. Однак, якщо стукати по фігурках танцівниць у різних місцях, можна почути різноманітні музичні ноти. Це свідчить про те, що скульптури виготовлені з базальту, який має різну щільність.

Фахівці стверджують, що при механічній обробці матеріалу не можна досягти різної щільності ділянок виробу. Щільність базальту можна змінити лише при його плавленні та заливанні розплаву в різні форми. Чи могли таку технологію мати стародавні скульптори, адже температура плавлення базальту – близько 1450°!?

Перераховувати можна нескінченно… Стародавні майстри розуміли «душу каменю», чудово знали властивості матеріалу та вміло їх використовували. Які технології застосовувалися у давнину? Таємниці… загадки… містика…

ІНДІЯ ЗАЧАРОВУЄ, ЗАХОПЛЮЄ ТА НЕ ПЕРЕСТАЄ ДИВУВАТИ!


Valentina Zhitanskaya

Моє ім'я – Валентина Житанська. Сайт https://zhitanska.com/ створено 20.08.2009 року. На моєму сайті ви знайдете: * теорії, гіпотези, думки вчених та езотериків про будову Всесвіту, історію та майбутнє Землі; * про існування у минулому на Землі високорозвинених цивілізацій; * міфи та легенди стародавніх народів; * езотеричні вчення та таємні знання. * e-mail для контактів: [email protected]

Добавить комментарий

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.